Куди прямує освіта в Кам’янському та що заважає розвитку галузі

Про здобутки освітян нашого міста, напрямок и кроки розвитку нової української школи та фактори, що заважають плідній роботі освітян, розповіла на брифінгу Тетяна Оніщенко, директор департаменту з гуманітарних питань Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь

Курс – на ліцеї та інклюзію

Оптимізація мережі навчальних закладів – процес, який сьогодні вельми тривожить і освітян, і батьків учнів. В Кам’янському сьогодні нема малокомплектних класів: середня їх наповнюваність – 28 учнів в класі, що на 2 учня менше законного норматива.

Щодо учбових закладів, то їхня оптимізація відбувається шляхом зміни статусу. Десь вже є чи ще будуть ліцеї з повною середньою освітою, десь – гімназії з базовою освітою в 9 класів. Десь дошкільні заклади відділяють від навчальних комплексів. Освіта прямує до створення академічних ліцеїв, зазначила Т. Оніщенко. Кінцевий результат процесу поки що невідомий – маршрут міняється на ходу, пояснила вона.

Освіта розвивається в напрямку інклюзії – тобто, діти з особливостями розвитку вчаться разом з рештою дітей. Для створення умов в учбових закладах обладнано 24 інклюзивних класи. Також в місті створено 3 інклюзивно-ресурсних центри, де особливим дітям та їх батькам допомагатимуть адаптуватись до навчання.

Оновлення та ремонти

Місто зміцнює матеріально-технічну базу освіти. Цього року на розвиток нової української школи з державного бюджету було отримано субвенцію в розмірі 3,7 мільйони гривень. Місто додало 1,6 мільйон власних грошей.

На 931 000 гривень було придбано дидактичного матеріалу. На 3 мільйони – сучасних шкільних меблів. 1,3 мільйон витратили на придбання комп’ютерів.

Ще 10 мільйонів гривень субвенції витратили на оснащення предметних класів та комп’ютерних комплексів. На ці гроші учбові заклади купили 21 предметний клас (класи фізики, хімії тощо з лабораторним обладнанням), 146 комп’ютерів та півсотні інтерактивних комплексів для навчання.

Школи фінансово самостійні, нагадала пані Оніщенко: самі купують, що вважають за потрібне для навчання. Хтось купує предметний клас, хтось – інтерактивний комп’ютерний комплекс. «З часом проведемо звіт директорів шкіл – спитаємо, як використовується придбане обладнання, щоб оцінити ефективність витрачання коштів державної субвенції», — розповіла директор гуманітарного департаменту.

На капітальні ремонти учбових закладів місто виділяло цьогоріч 25,5 мільйонів гривень. З них профінансовано 18 мільйонів. За ці кошти було збудовано твердопаливну котельню для дитячого садка 43 «Зоренька», проведено капремонт будівель двох навчальних закладів, ще в кількох були відремонтовані покрівлі, відмостки, шкільні подвір’я тощо.

На поточні ремонти з міського бюджету виділялось 6,3 мільйонів гривень, 4 з них освоєні на ремонти фасадів, покрівель, комунікацій та приміщень в закладах освіти та культури.

Підручниками школи загалом забезпечені. Не вистачає книжок для 4 та 7 класів, але всі підручники є в інтернеті в електронному вигляді, так що це не проблема, вважає посадовець.

Важкий тягар для галузі – технічний стан старих будівель деяких навчальних закладів, відзначила Т. Оніщенко. Яскравий приклад – обвал фасаду в школі №20 влітку. «Ремонт робили в одному місці, а обвалилось в іншому…» — прокоментувала ситуацію посадовець. В місті не знайдеться стільки грошей, щоб самотужки відремонтувати старі школи, каже пані Оніщенко. Тому департамент подає документи на участь в державних та міжнародних програмах: за цими програмами вже відремонтовано школу №37, школу №9. Готуються проекти для шкіл №5 та №4. Цьогоріч очікується отримання державних коштів на ремонти  колегіуму №16, гімназії №11, школи №28.

Людський фактор

Освітяни Кам’янського теж вчаться вчити по-новому, розповіла директор департаменту з гуманітарних питань. Вони беруть участь в тренінгах та конкурсах профмайстерності – до речі, успішно там виступають. Щороку переможці конкурсу «Вчитель року» отримують премії від міського самоврядування. Премії невеличкі, зізнається посадовець – приблизно 5 тисяч гривень, але освітянам приємно.

Серйозна проблема освіти – дефіцит кадрів. В 43 закладах освіти міста є 74 вакантних місця. На те є кілька причин. Одна з них – маленька заробітна платня вчителя. Новачку платять ставку, трохи більше ніж 4 тисячі гривень на місяць, вчитель вищої категорії може отримати 7 тисяч.

Найважче в роботі – налагодити співпрацю педагогів та батьків учнів, визнала Тетяна Яківна: «Щоб батьки були не обвинувачувачами, а співавторами успіху своїх дітей». Бо сьогодні всі знають про свої права, але забувають про обов’язки, зазначила директор департаменту. «Якщо є закон про буллінг щодо учнів – має бути закон про буллінг щодо вчителів!» — вважає посадовець, і розповіла як приклад історію про першокласника, який матюкається в школі, «посилаючи» і дітей, і дорослих…

Ще одна біда галузі – невгамовні скаржники, зізнається Т. Оніщенко. Вона навела приклад, названий «пані Доліна проти системи освіти». Педагог Лариса Доліна вже кілька років судиться з адміністрацією галузі освіти в місті. Її двічі звільняли з роботи за статтею. Одного разу Л. Доліна через суд поновилась на посаді, а зараз намагається повторити свій успіх.

Також пані Доліна намагається довести, що пані Оніщенко чинить незаконні дії щодо неї та інших освітян, маніпулює бюджетними грошима: наприклад, собі велить нараховувати заробіток за робочий час, проведений в суді, а своїм підлеглим, які теж беруть участь в судовій тяганині – ні. Чергове судове засідання за однією зі справ «Доліна-Оніщенко» відбулось вчора, 31 жовтня.

До того ж, бідкається директор департаменту, пані Доліна постійно пише звернення та запити: в 2019 році з 219 отриманих департаментом звернень 96 надійшло саме від неї, акцентувала посадовець.

«Це, звичайно, відволікає від роботи і нервує, але маємо виконувати свою роботу, — коментує прояви «людського фактору» Т. Оніщенко. – Хочу нагадати, що хто образить вчителя – той образить бога».