МВФ різко змінив погляд на Україну. Уряд шукає виправдання

МВФ відмовив Україні в довгостроковому кредитуванні і не дасть 8 мільярдів доларів, на які розраховував уряд. Натомість, МВФ пропонує підписати програму невідкладної фінансової допомоги – меншу за обсягом фінансування і на більш жорстких, а головне — нових умовах. І це після того, як влада України виконала більшу частину попередніх вимог, включаючи прийняття суперечливих законів, як от приватизації землі.

Зміну курсу щодо кредитної програми для України МВФ поясняє тим, що фінансисти не розуміють, куди й до чого прямує наша країна. Фонд обіцяє повернутись до стратегічного кредитування, як тільки українці визначаться – яких реформ їм ще бракує.

Автори: Валентин Фіголь, Сергій Гузь.

Кредит, щоб погасити кредит?

Україна і Міжнародний валютний фонд відмовилися від попередньо узгодженої трирічної програми розширеного фінансування EFF. Тепер вони переходять на 18-місячну програму кредитування стенд-бай (stand-by).  Про це на брифінгу 7 травня оголосив представник МВФ Джеррі Райс.

«З огляду на безпрецедентну невизначеність щодо економічних і фінансових перспектив і необхідність зосередити політичні пріоритети на короткостроковому стримуванні та стабілізації, переговори переключилися на 18-місячний stand by, який може забезпечити підтримку платіжного балансу для посилення реакції влади», — цитують пана Райса українські ЗМІ.

Україна, нагадаємо, в кінці минулого року практично домовилась про довгострокову кредитну програму, і представники влади нахвалялись отримати 8-10 мільярдів доларів кредиту. Трирічна програма розширеного кредитування EFF дається, як це називають фінансисти, «під реформи». Гроші можна витрачати для стратегічних державних проектів.

Кредит стенд-бай надається країнам-членам МВФ для певних, узгоджених з Фондом цілей. Це такий собі «кредит невідкладної допомоги» в кризовій ситуації.

За оцінками експертів, замість приблизно 10 мільярдів доларів запозичень на 3 роки Україна отримає до 4-5 мільярдів на півтора роки. Цьогоріч – мільярди півтора, не більше. МВФ профінансує нам покриття пікових виплат по зовнішніх боргах, в тому числі і по боргах перед самим Фондом.

Україна, нагадаємо, вже винна Фонду 2,41 мільярди доларів. Це незначна частка загального зовнішнього державного боргу України, який  становить 40,45 млрд дол. Проте цього року Україна має виплатити загалом 17 млрд дол зовнішнього боргу, з яких 3,6 мільярди – це проценти по борговим зобов’язанням. Тож без нових міжнародних запозичень уряду не обійтись.

Невдоволення Україною

За домовленістю з Фондом, як розповідали українські політики, Україна мала провести певні реформи: активізувати ринок землі, прийняти закон про банки, названий «антиколомойським» (бо заважав олігарху Коломойському забрати назад «Приватбанк»), провести приватизацію залишків державного майна.

Зміна курсу в стосунках з Україною, як вважають аналітики, може свідчити про те, що Фонд невдоволений тим, як українці виконують домовленість.

«Що сталося зараз? Закон щодо ринку землі МВФ явно розчарував, так як там немає юросіб і дуже маленькі норми з продажу землі в одні руки. У Фонді розуміють, що на тлі кризи ніякої приватизації не буде. Та й інших реформ, схоже, теж не буде», — зауважив Олексій Кущ, аналітик інституту Growford.

Зазначимо, що напередодні відмови у розширеному фінансуванні МВФ призначив нового голову своєї місії в Україні – Іванну Владкову Голлар. Проте публічною ця інформація стала лише зараз. За правилами етикету, це як би країна під час переговорів відкликала терміново з України свого посла…

«Коли ситуація відновиться, фокус знову може зміститися на рішення проблем довгострокових структурних реформ в Україні, щоб сприяти більш сильному і більш інклюзивному зростанню», — заспокоїв українців представник МВФ пан Райс.

Уряд намагається всіх заспокоїти

Відразу після новини МВФ в ЗМІ з’явилось багато інсайдерської інформації від оточення Зеленського, що останній, наче, був дуже розлючений відмовою у довгостроковому фінансуванні. Проте чи дійсно це так – невідомо, адже президент України поки що не коментує ситуацію.

Проте представники уряду намагаються заспокоїти громадськість. Тут переконують, що нова програма фінансування дозволить залучити у найближчи півтора роки до 5 млрд дол.. Однак і це зробити буде непросто.

Міністр фінансів України Сергій Марченко відверто заявив депутатам Верховної Ради, що без голосування у другому читанні «антиколомойського» законопроекту подальші переговори з МВФ просто неможливі. Проблема лише у тому, що цей законопроект заблокований з подачі частини депутатів «Слуг народу», тож розблокувати, а тим більше проголосувати за нього – буде дуже непросто.

Кредит МВФ критично важливий ще й тому, що без нього уряду буде дуже важко залучити інші іноземні запозичення, аби перекрити дірки в державному бюджеті, що раптово виникають через падіння ВВП та зупинку цілих галузей економіки. Доходів, що були заплановані в бюджеті, буде значно менше, тоді як витрати уряд поки що не скорочував.

Попереду – нові переговори

Тимчасом представники опозиції до нинішньої влади з усіх боків дорікають, а то й відверто кепкують з уряду, який МВФ відверто «кинув на гроші». Одні ставлять у провину некомпетентність переговірників від України, а інші кажуть взагалі про перегляд стосунків з МВФ, відстрочку погашення зовнішніх боргів чи навіть повну відмову від виконання зобов’язань. Проте такий сценарій сьогодні виглядає нереальним.

МВФ та Україна тепер будуть знову домовлятись, вважають аналітики. Україна отримає менше грошей і вже не рекомендації, а чіткі вимоги Фонду, куди ці гроші витрачати.

Адже МВФ – це міжнародна фінансова установа, яка допомагає державам розраховуватись між собою. Україна є членом МВФ, щорічно сплачуючи певні внески до цієї організації. І має право на певну частку запозичень, яка залежить від внеску країни до Фонду. Сьогодні Україна потребує більше валюти, ніж може отримати запозичень пропорційно своїм внескам.

Фонд зацікавлений в тому, щоб міжнародний платіжний баланс підтримувався, а боржники платили борги Фонду. Тому до країн, які хочуть від Фонду більше, ніж дають до нього, фінансисти мають особливі умови кредитування. Даючи кредит, МВФ одночасно дає рекомендації – що країна-боржник могла би зробити, щоб поліпшити свій фінансово-економічний стан, повернути кредит та розраховуватись по іншим міжнародним зобов’язанням.

Рекомендації МВФ уряд країни-боржника має погодити. І тоді ці рекомендації перетворюються на зобов’язання боржника перед кредитором. Це важливо розуміти, чуючи від політиків фразу про необхідність якихось заходів  «на вимогу МВФ».

Готуємось затягувати паски?

Чим би не закінчились нові переговори з МВФ, уряд України опинився у скрутному становищі. Гроші десь треба знайти, аби віддати борги у цьому році і закрити бюджетні діри.

Поки що уряд рятує піраміда з ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики). Зараз це дуже дохідний інструмент для міжнародних інвесторів: адже уряд позичає гроші великі відсотки – останній раз під 11,45% річних. Тож багато спекулянтів радо заводять в Україну долари та євро, забезпечуючи надлишок валютної пропозиції, через що курс гривні зміцнюється. Але як і будь-яка фінансова піраміда, ці запозичення не можуть тривати вічно. Бо ці борги теж треба буде повертати.

Якщо інвестори почнуть масово виводити ці спекулятивні інвестиції з України, курс гривні не витримає тиску і впаде. Як сильно – ніхто не береться прогнозувати, бо все залежатиме від паніки, яка може виникнути на валютному ринку. Падіння курсу гривні – це автоматичне зростання цін на увесь імпорт.

Інший сценарій – скорочення бюджетних витрат. За традицією, уряди у першу чергу скорочують соціальні витрати, до яких відносяться медицина, освіта, культура та спорт. Проте тут, здається, вже й нічого скорочувати. Тож далі може бути скасування обіцяних цього року підвищень зарплат у бюджетній сфері та пенсій. Адже Пенсійний фонд також сидить на дотаціях уряду.

Радикально альтернативний сценарій – це внутрішня емісія гривні, аби покрити бюджетний дефіцит без зовнішніх запозичень. Такий розвиток подій останнім часом пропонують все більше політиків та експертів. Проте є й ті, особливо в уряді та Нацбанку, які застерігають від запуску гіперінфляції.

Неконтрольована емісія грошей справді може до цього призвести. Та в умовах падіння промислового виробництва на 10% і уповільнення інфляції до 2,1% річних – цей інструмент і справді може бути певною альтернативою безкінечним запозиченням. Адже чим більше ми позичаємо, тим глибше самі себе закопуємо у боргову яму. Тоді як контрольована емісія грошей, яку використовують ті ж США чи ЄС, може «розігріти» економіку, що страждає під тиском карантину.

Чого хотів МВФ від України за чверть століття

Фонд позичає Україні гроші з 90-х років. То за програмами розширеного кредитування, то в режимі стенд-бай.

І кожного разу кредити надавались під якісь умови МВФ. Спершу, в 1994 році, Україна отримала 0,8 мільярди доларів під обіцянку зменшити інфляцію і різницю між офіційним та ринковим курсами валют.

У 1995-1998 роках за програмою стенд-бай МВФ надав нам 1,9 млрд дол. Умовою надання позики було скорочення дефіциту держбюджету, нарощування імпорту, уповільнення падіння ВВП до 10% на рік.

Наступна програма розширеного фінансування у 1998-2002 роках передбачала позику в 1,6 млрд дол. Україна мала забезпечити зростання ВВП на 4% до 2001 року та утримання рівня інфляції в 7% до 2001 року.

У 2008-2009 роках стенд-бай передбачав отримання траншів на загальну суму 10,6 млрд дол. Умови, погоджені з МВФ, були спрямовані на посилення банківського сектору: коригування політики в енергетичному та соціальному секторах.

Наступна програма стенд-бай у 2010-2013 роках передбачала надання 3,4 млрд доларів під реформування податкових і пенсійних систем та енергетичного сектору.

У 2014-2015 роках за програмою стенд-бай Україна мала отримати 4,3 млрд дол. Натомість МВФ пропонував обмежити практику спрощеного оподаткування, скасувати мораторій на продаж землі с/г призначення, підвищити тарифи на послуги ЖКГ та підвищити пенсійний вік.

Програма розширеного фінансування у 2015-2018 роках передбачала позику у 8,7 млрд дол. Україна мала вивести з ринку неплатоспроможні банки, легалізувати видобуток бурштину та гральний бізнес, здійснити пенсійну реформу, розділити тарифи на газ та його доставку, скасувати мораторій на продаж землі с/г призначення.

За програмою стенд-бай, що розрахована на 2018-2020 роки, Україна може отримати в позику 1,4 млрд дол. Серед умов МВФ – підвищення тарифів на газ та опалення до рівня ринкових, поділ ДФС на дві юридичні особи: податкову та митну служби.

Як бачимо, Фонд охоче фінансував обіцянки влади діяти так, щоб країна могла віддавати борги. Отже, можна передбачити, що на нових перемовинах з Фондом Україні буде запропоновано якісь заходи, щоб обмежити витрати та зібрати більше грошей до бюджету.