Карантин в Кам’янському та Україні очима психологів

Карантин в Кам’янському та Україні очима психологів

Рівень негативних емоційних станів українців під час карантину та їх динаміка поки що не викликає занепокоєння у психологів з різних міст України, в тому числі й з Кам’янського.. За їх твердженнями, поки не виявлено суттєвого зростання таких розладів, як паніка чи депресія.

Автор: Валентин Фіголь.

Про те, що карантин  може погано вплинути на психічне здоров’я людей, фахівці попереджали на самому початку обмежень в березні. Тоді «Пильний погляд» писав про цю небезпеку. Сьогодні в Україні відбувається поступове полегшення карантинних обмежень. І настав час глянути, наскільки справдились страхи психологів.

Автор задав приблизно десятку психологів з різних регіонів України, та двом місцевим фахівцям, одне й те ж питання: як вплинув карантин на їхню практику? Всі респонденти відзначили, що стали набагато більше працювати онлайн за 2 місяці карантину.

Помітно незначне зростання тривожності, втоми і безсоння. Стани депресії та паніки залишилися на тому ж рівні. Це відзначили всі задіяні в експерименті фахівці.

Рівень тривожності відносно високий серед усіх вікових груп, окрім найстаршої. У віці 50+ менше депресивних настроїв. Зростання негативних емоційних станів, в тому числі депресії та паніки, зафіксовано у молодих людей від 18 до 39 років. Молодь більше депресує через різку зміну стилю життя.

Жінки, як і до карантину, частіше звертались до фахівців з приводу свого емоційного стану.  Але більш яскраво виражені випадки негативних психічних станів демонстрували якраз чоловіки – тривога, розлади сну. Визначені гендерні відмінності нормальні: жінкам більш властиво перейматись щодо власних емоційних станів, а чоловіки мають бути мужніми та непохитними, тому вимушені придушувати власні негативні переживання.  

В цілому країнці досить рідко звертаються до фахівців через свої переживання та емоції. За оцінками психологів, лише 2% українців більш-менш регулярно консультуються щодо свого психічного стану. Цікаво, що до психологів звертаються навіть рідше, ніж до народних цілителів та практиків з «живої енергії», особливо люди старшого віку.

Більше половини пацієнтів, кажуть фахівці, схильні не довіряти людям. Чим молодші респонденти, тим більше вони схильні не довіряти оточуючим. Чоловіки обережніше ставляться до інших людей, аніж жінки. Довіра до людей як базова людська цінність опинилася за межами психологічної норми. В нормі ми апріорі вважаємо, що людям в принципі можна довіряти – це основа громадянського суспільства, рівня відповідальності та взаємодопомоги.

Недовіра до людей в цілому потребує набагато більше психологічних зусиль, ніж базове припущення, що людям довіряти можна. Тому ті, хто довіряє, почуваються краще за тих, хто не довіряє.

Чим менше люди проводять часу або спілкуються зі своїми близькими (друзі, родина) – тим більше у них виражені негативні психоемоційні стани тривоги, втоми, безсоння, депресії, паніки.

«Переважно, були звернення з приводу проблем в родинних стосунках, – коментує свою «карантинну» практику Вікторія Лобенок, психолог з Кам’янського. –  Коли всі працювали, була зайнятість, рідко бачили один одного, не звертали увагу на дрібниці, які зачіпали. Час теж проводили кожен в своєму ритмі. Все почало виходити назовні, коли зіткнулися віч-на-віч. А поговорити і нема про що! Заважають один одному в одному приміщенні. Просити про допомогу і поважати простір один одного не вміють. Тільки взаємні претензії і вимоги. Звідси і стреси, депресія, порушення харчової поведінки, психосоматика. У таких сім’ях хворіють і діти.

Вікторія Лобенок

Так само були скарги і на емоційний стан. Багато злості, гніву, а подіти нікуди. Хто обертає його на близьких, а хто ховає в себі.

Ще одним болючим питанням стало гармонійне поєднання жінкою сімейної та професійної сфер життя. Це коли жінка не може вибрати: чи їй бути дружиною і матір’ю, чи все кинути і піти з головою в кар’єру…»

«Дуже відчувається напружений загальний емоційний фон, – ділиться враженнями місцева біоенергетик Ганна Гаврик. – Чужі думки та емоції заважають людям жити. Люди вельми переймаються проблемами, які їх не стосуються. Виникають страхи перед чимось невідомим і загрозливим: люди не можуть пояснити причин тривоги і списують все на очікування, пов’язані з карантином та загрозою епідемії.

Ганна Гаврик

Дуже помітно, що більше страждають люди, які не звикли перейматись своїми емоціями, не відчувають і не вміють регулювати свій емоційний стан».

В цілому люди під час карантину стали жвавіше спілкуватись з «інженерами людських душ», відзначають фахівці. Можливо, просто під час карантину більше не придумали собі занять.