З архівом 1-ої міської лікарні знайомились краєзнавці в Кам’янському

Архівним документам міської лікарні №1 було присвячене засідання краєзнавчого клубу Кам’янського 25 червня. Під час засідання було зроблене краєзнавче відкриття: несподівано знайшлись документи щодо людини, дані про яку давно розшукував місцевий історик.

Автор: Валентин Фіголь.

Вперше після початку карантину відбулось засідання краєзнавчого клубу Кам’янського. Зібрання було у дворі центральної бібліотеки. Документи з архіву міської лікарні №1, недавно переданого до міського архіву, показувала Галіна Кулініч, директор архівного управління. Здебільшого увага краєзнавців була скерована на документи, що розповідали про період німецької окупації та післяокупаційні роки.

Як свідчать накази по лікарні, на початку окупації в лікарні було більше сотні койко-місць: хірургічне, терапевтичне, нервове, дитяче, очне та вушне відділення. Окупанти фінансували лікарню через міську управу. В період окупації накази видавались українською мовою, в них зустрічається незвичне звертання до людей «добродій такий-то».

Судячи з наказів, безлад в лікарні був неабиякий. На території мешкали сторонні люди, які до того ж крали вугілля в лікарні. Кудись зникала лікарняна білизна. Охорона займалась казна-чим в робочий час. Прогулювали конюх та сторож, байдикував персонал. Знала лікарня й скорочення штату.

Після окупації документація в лікарні знову ведеться російською. Першим головним лікарем після визволення міста був Олекса Коваленко, відомий літератор, колекціонер і краєзнавець. Молоді колеги, серед яких мати Г. Кулініч, кажуть: він був чудовим лікарем. Після деокупації в лікарні, певно, також відчувався дефіцит паперу. Пан Коваленко приніс з дому особисті папери – щоденник, наприклад, і на його чистих аркушах писав перші накази по закладу.

Краєзнавці також додали кілька цікавинок до історії міської лікарні. Зокрема, історію про долю поранених червоноармійців, яких залишили в лікарні при відступі радянських військ. Персонал спочатку ховав поранених в підвали, а потім маскував під цивільних мешканців Кам’янського. Згодом червоноармійців потроху переправили за місто.

«Архівний документ може зачаїтись на якийсь час, а потім «вистрілити»», — зазначила пані Кулініч. Саме таке відбулось прямо під час зустрічі краєзнавців. Серед документів лікарні промайнула особиста справа однієї зі співробітниць закладу. В документі перелічується родина жінки, в тому числі сестра Віра Кононенко. Як виявилось, інформацію про Віру Кононенко давно шукав історик та літератор Олександр Слонєвський. В нього зберігається архів якоїсь Віри Кононенко. В цьому архіві – чимало листів з різних населених пунктів Німеччини. Різні люди листувались з пані Вірою, коли вона перебувала на примусових роботах в Німеччині. Можливо, ця пані Віра і є сестра лікаря, про яку згадується в автобіографії.

Архівні документи – це жива історія населеного пункту, зазначила директорка архіву. На жаль, документи псуються, а часто пошкоджуються через умови зберігання. Іноді до архіву потрапляють документи в такому стані, що їх треба реставрувати.

Люди знищили архів періодичних видань міста, пожалкувала бібліотекар Тетяна Герасюта. Відвідувачі крадуть газети цілими підшивками, а також виривають чи вирізають окремі аркуші чи публікації. А газети – це теж документи з історії, нагадала пані Герасюта.