Як відмова від традиційного харчування зіпсувала українців: точка зору історика

Різка, протягом кількох десятиліть, зміна традицій харчування привела до того, що людина змінилась фізіологічно, психологічно та соціально. Відмова від домашньої їжі підірвала здоров’я українців, деформувала стосунки між людьми – в родині та суспільстві. Так вважає доктор історичних наук, етнограф Олена Щербань. співробітник Харківського інституту культури.

Автор: Валентин Фіголь.

«Питание все лучше, а здоровье все хуже», — казав в 1981 році персонаж радянського художнього фільму «Старый Новый год». Репліка з кінокомедії виявилась пророчою: лікарі визнають, що за останні 30-40 років значно зросли кількість захворювань, пов’язаних з обміном речовин, а отже, з травленням.

«У всьому світі щорічно збільшується кількість людей, які страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту і гепатобіліарної системи, а отже, потребують спеціалізованої гастроентерологічної допомоги. За прогнозами експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, у XXI ст. хвороби органів травлення (ХОТ) посідатимуть одне з провідних місць у структурі захворюваності населення — нарівні із серцево-судинною патологією. Факторами ризику виникнення цих захворювань є низька якість харчування, його незбалансованість, незадовільна організація харчування вдома і на роботі… Смертність від ХОТ в Україні посідає четверте місце у структурі смертності населення (після хвороб системи кровообігу, новоутворень і нещасних випадків)», — констатують науковці ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» з Дніпра: http://repo.dma.dp.ua/4798/1/163450-364077-1-PB.pdf.

Фахівці Кам’янського медичного центру здоров’я щороку нагадують людям про те, що нездорове харчування – шлях до виразок шлунку та кишок, непрохідності жовчних протоків, секреторних дисфункцій та діабету. До двох третин молодих українців у віці 18 років мають зафіксовані відхилення у роботі органів травлення, а приблизно третина в цьому віці вже лікується від хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту.

 «Людина є те, що вона їсть». – нагадала принагідно античну приказку Олена Щербань, доктор історичних наук, фахівець з етнічної української кулінарії та народних харчових традицій. Стрибок від традиційного домашнього приготування їжі до індустріальної конвейерної кулінарії з синтетичними складовими відбувся надто швидко – людський організм не встиг перебудуватись. Ферментна система травлення просто не пристосована для переробки компонентів харчової «хімії» — недурно ці компоненти науковці називають «ксенобіотиками» — «чужорідними до живого» в перекладі з грецької.

Українці мають міцне здоров’я, бо в них здоровий клімат і правильне, різноманітне харчування – так писав про наших предків 140 років тому полковник Генерального штабу російської імперії Павловський в своїх «Записках по географии и статистике…» (одне з джерел, згаданих в монографії О. Щербань про кулінарні традиції українців). Сьогодні про наших земляків такого сказати не можна, констатує науковець. Відмова від натуральних продуктів та технологій приготування, насичення раціону незвичними компонентами призводить до розладів травлення (згадаємо незнайомі раніше українцям «кишковий грип» та «синдром китайського ресторану» — харчову алергію).

«Статистично люди стали жити довше, але це фактично продовження старості з її хворобами та прогресуючою неміччю, — ділиться роздумами пані Олена. – Раніше люди вмирали від голоду. А сьогодні – від неправильного харчування…»

Проблема не лише в тому, з чого та за якою технологією приготована їжа. зазначає пані Щербань. «Традиційно приготування їжі було жіночою роботою. Біля печі жінка створювала особливу родинну атмосферу, домашня трапеза була ритуалом єднання родини, — розповіла науковець. – Навколо домашньої їжі налагоджувались стосунки між людьми: люди говорили про способи вирощування продуктів та приготування їжі». За кулінарними здібностями оцінювалась майстерність майбутньої господині під час вибору нареченої. Сьогодні ж для того, щоб насипати в страву якихось синтетичних імітаторів запаху та самку, особливої майстерності не треба. І харчі виходять однакові на смак, незалежно від того, з чого їх готують.

«Відлучившись від традиційної домашньої роботи, жінка втратила свою суспільну роль господині дому та берегині роду, — констатує доктор наук О. Щербань. Звідси – руйнація традиційних стосунків у родині. А родина – це мінімодель громади, суспільства…». Виховані «фастфудом» люди метушаться та квапляться і в інших сферах свого життя. Вживання їжі, насиченої «ідентичними натуральним» синтетичними присмаками робить людину нечутливою і до неякісної або зіпсованої їжі – а це вже небезпека харчових отруєнь.

«Їжа – це ліки», — нагадує пані Щербань ще одну античну мудрість. Отже, процеси, пов’язані з вирощуванням, приготуванням та вживанням їжі можна порівняти з лікуванням. А відновлення традиційного домашнього харчування гармонізує не лише фізіологічні процеси, а і людські стосунки в родині – цю ідею науковець популяризує і в науково-викладацькій, і в громадській діяльності.