Час платити за зруйновану медицину України

Від учора українські лікарні не приймають хворих з хронічними захворюваннями чи на планові операції. В лікарнях немає ані вільних місць, ані вільних лікарів. Від тепер усі сили вітчизняної медицини кинуті на порятунок хворих на коронавірус та невідкладну допомогу. Це означає, що мільйони людей не отримають вчасно лікарської допомоги, не зможуть пройти консультацію чи обстеження, а звичайна чи хронічна хвороба ризикують перерости у важкі форми. Обмеження медичної допомоги зачеплять і Кам’янське.

Авторська колонка: Сергія Гузя.

Невідомо, чи усвідомлює суспільство наслідки таких пріоритетів. Та воно точно має усвідомити, що причина усього цього – недолуга «медчина реформа». Адже ще рік тому численні активісти рвали глотки, захищаючи «великого реформатора» — Уляну Супрун. Саме завдяки її радикальному руйнуванню вітчизняної медицини сьогодні шанс на порятунок мають лише ті, хто стоїть за крок до смерті. А усі інші мають вишикуватись за ними у чергу.

Восени 2017 року уряд бадьоро звітував, що бюджет охорони здоров’я у 2018 році складе  86 млрд.грн і буде цілком зосереджений на реформах. У 2019 році той же уряд заклав на медицину 95 млрд. грн.. А вже на 2020 рік новий уряд Зеленського планував витратити на медицину аж 113 млрд.грн.

Здавалося б, щороку витрати на медицину зростають, тож населення має радіти щедрому уряду. Та, насправді, більша частина цих зростаючих витрат – лише компенсація інфляційного знецінення української гривні. Так, інфляція 2017 року склала 13,7 % — що практично дорівнює зростанню витрат на охорону здоров’я у 15%.

Про таке «зростання витрат на медицину» ще у 2016 році попереджало «Дзеркало тижня», коли критично підходило до чергових реформаторських обіцянок. Але уряди з року в рік продовжували звітувати про рекордне збільшення витрат на охорону здоров’я українців.

Тим часом, за період, що передував цим реформам, Україна з 1991 по 2017 роки втратила 2200 лікарських закладів або 400 000 ліжкомісць. Це у 5 разів більше, ніж зараз в авральному режимі намагається створити уряд для порятунку медичної сфери від остаточного колапсу.

У Кам’янському, як і скрізь по країні, відбувалися ті самі процеси скорочення лікарень. Вони розтягнулися в часі на кілька десятиліть, але їх результат ми відчуємо зараз. Бо за цей час ліквідована інфекційна лікарня №3. Фактично не надає масових медичних послуг лікарня №5, яка останні два десятки років функціонувала як шпиталь для ветеранів. Перепрофільована у хоспіс лікарня №4, закриті лікарні №2 та медчастина №61. Разом, це майже половина лікарень міста!

Але ж проблема не тільки в лікарнях, але і в медичному персоналі. За цей же час кількість лікарів скоротилася на 46 000 осіб, а середнього медичного персоналу – на 246 000 осіб. Саме цих лікарів та медсестер зараз катастрофічно не вистачає в лікарнях.

Що відбувається з медициною після 2017 року, коли були реалізовані реформи Уляни Супрун – взагалі не відомо. Бо «Укрстат» такої статистики навіть не подає. А відбувалась остаточна руйнація системи Семашко.

Для більшості пересічних громадян вислів «система Семашко» мало про що говорить. Проте, під цим терміном криється одна з найефективніших медичних систем, що була розрахована на надання масової медичної допомоги, у тому числі при спалаху небезпечних епідемій. Адже вибудовувалася вона у ті часи, коли країна після Громадянської війни 1918-1922 років захлиналася в епідеміях тифу, холери, венеричних та інших інфекційних хвороб.

Система Семашко починалася з самого  низу, невеличких амбулаторій та фельдшерських пунктів у селі чи хуторі, і як піраміда, піднімалася угору. З одного боку, охоплюючи усе більшу кількість населення, а з іншого – надаючи більш якісну та складну допомогу. Таким чином, хворому на інфекційну хворобу не треба було їхати в центр чи бігати по різноманітним лікарням, волаючи про допомогу.

Радянська держава збудувала цілу систему контролю за поширенням небезпечних інфекційних хвороб, яка включала не тільки інфекційні лікарні чи лабораторії, але і масову санітарно-епідеміологічну службу. Саме ця служба займалася профілактикою поширення інфекцій, контролем за громадськими місцями, вживала у разі необхідності превентивні заходи.

Більше того, щороку працівники СЕС проходили спеціальні тренування по боротьбі з поширенням особливо небезпечних інфекцій. У тому числі і у випадку застосування ворогом біологічної зброї.

Але вже десятки років ніхто таких тренувань не проводить. А зусиллями останніх реформаторів часів Порошенка скасована і сама СЕС. Дійшло до смішного – ми маємо головного санітарного лікаря України, але не маємо самої санітарної служби. То ж на місцях просто немає кому займатися реалізацією справжніх карантинних заходів.

Так, попередні реформатори дорікали, що система Семашко задорога для України, що стільки лікарень і лікарів нам не потрібно. Але давайте порівняємо це заощадження на охороні здоров’я з тими збитками, які вже несе економіка України. Тільки за попередніми оцінками фахівців падіння ВВП України через пандемію коронавірусу складе у 2020 році від 7 до 10 відсотків. А це означає втрату 90-120 млрд. грн.. Майже стільки ж, скільки держава запланувала цього року на медицину. Як то кажуть — скупий платить двічі.

Та найгірше те, що без зміни підходу до медицини, без відновлення системи Семашко – українці і далі помиратимуть вже не тільки від інфекційних, але і від звичайних хронічних захворювань. На фоні падіння доходів через введення так званих локдаунів, витрати населення зростатимуть. Як і витрати держави. Адже авральне відкриття нових відділень для лікування коронавірусу коштує дорожче, ніж систематичне підтримання інфекційних лікарень і профілактика інфекційних захворювань.

На підтвердження цих слів можна поглянути на те, як вдалося побороти та локалізувати поширення коронавірусу в Китаї чи В’єтнамі, де зберігся підхід до надання масової медичної допомоги. Сьогодні ці країни повністю контролюють поширення коронавірусу, не допускаючи масових спалахів захворювання. Тоді як Україна, яка в останні роки копіювала західну модель надання медичних послуг, потерпає від епідемії так само, як і країни Європи.

Десятиліттями у великих столичних кабінетах нам розповідали, що стільки лікарняних ліжок, як ми мали в радянські часи, зараз не потрібно. Наслідки такої політики дуже прості: у лікарнях Кам’янського, як і скрізь по країні, теж припиняється надання планової медичної допомоги. Лікарні міста надаватимуть лише невідкладну медичну допомогу. Тобто, рятуватимуть тих, хто може померти без операції чи термінового лікування. Також працюватимуть пологовий будинок, онкологічні та гінекологічні відділення, надаватиметься невідкладна допомога пацієнтам з судинними хворобами.

Лікарня №7 повністю зосередиться на наданні допомоги хворим на Ковід. Адже вона є опорною не тільки для нашого міста, але й мешканців Петриківського та Криничанського районів, деяких інших населених пунктів вже тепер Кам’янського району.

Усім іншим пацієнтам держава пропонує займатися профілактикою. Сьогодні президент Зеленський, який вчора також захворів на Ковід-19, анонсував чергову програму — «Здорова нація». Українцям радитимуть більше пити вітамінів та займатись спортом.

Поради гарні, але як вони врятують медицину від остаточного колапсу?