Ліки від амнезії з кавою пропонували мешканцям Кам’янського історики

Вечір життєвих історій мешканців міста — «Кавові історії з присмаком полину» — автор і директор музею історії міста назвала «ліками від безпам’ятства». Адже історія міста складається з історій його мешканців, акцентувала історик Наталія Буланова.

Автор: Валентин Фіголь.

Авторсткий проект Наталії Буланової — «Кавові історії з присмаком полину», присвячений життєвим історіям відомих мешканців Кам’янського та Дніпродзержинська.

«Для мене, як історика, життєві історії мешканців міста – фрагменти його історії, своєрідні ілюстрації», — каже пані Наталія.

Першою була історія про кохання відомого літератора минулого Олекси Коваленка та Олени Кисельової, що почалась на початку 20 сторіччя. Історія безнадійного почуття між втікачем-революціонером та дівчиною з заможної родини, студентки медичного інституту.

О. Коваленко та О. Кисельова познайомились в місті Краматорівка. Це кохання не мало майбутнього: юнак та дівчина належали до різних соціальних прошарків, до того ж колишній фельдшер Коваленко переховувався від уряду за підозрою у революційній діяльності. І Олекса припинив зустрічі з Оленою. Далі вони спілкувались листами, Олекса згодом  одружився, Олена вийшла заміж… Але на все життя обидва зберегли пам’ять про світле почуття – продовжували спілкуватись, переписуватись, вітати одне одного зі святами.

Історія про віру розповідає про Андрія Кучеренка. Андрій ще в 29-ті роки дитиною бачив обряди християн-баптистів, які проводив його дядько. Потім сам хрестився. На початку німецької окупації А. Кучеренко став остарбайтером. Він працював на заводі в Німеччині. Двічі на тиждень остарбайтери-християни збирались разом, читали релігійну літературу, відправляли свої обряди.

В 1945 році Андрія звільнили американці. Він повернувся до СРСР. На батьківщині працював контролером в Ощадбанку і продовжував сповідувати релігію, спілкуватись з іншими баптистами. За це його в 1949 році засудили до 24 років ув’язнення за релігійну пропаганду, як лідера баптистів в Дніпродзержинську.

Наступною була історія про те, як людина зрадила ідеали націоналізму та видала своїх НКВДистам.

Це була історія життя молодого кам’янчанина Володимира Рапацького з села Тритузного. На початку німецької окупації він був завербований українськими націоналістами. Мав псевдо «Чорнота», доставляв агітаційну літературу. З 1942 року 16-річний Володимир – бойовик, винищувач поліцаїв. Щоправда, нікого він не вбив, а лише крав у німців зброю, щоб потім воювати проти радянської влади.

Під кінець війни Рапацький з групою однодумців гайнув на Західну Україну, де брав участь у силових акціях націоналістів проти німців. Коли ж німців прогнали радянські війська, Володимир крадькома повернувся до Дніпродзержинська. Тут його, вірогідно, видали радянській владі родичі, припустила Н. Буланова. Але в матеріалах справи проти Рапацького сказано, що він написав заяву про те, що розчарувався в націоналізмі і тому здається владі.

Під час слідства молодий націоналіст згадує близько семи десятків своїх партійних товаришів. Але він уникає прямих характеристик та описів прикмет інших націоналістів.

Рапацького засудили і відправили до Воркути, де він помер за кілька місяців.

«Історію цю можна назвати історією про зраду лише умовно, — зауважила директор музею. – Я багато читала справ в архівах і скажу, що на допитах в НКВС говорили всі… Люди не витримували тортур і говорили навіть те, чого не було…»

Історія про незламність стосувалась ще одної місцевої націоналістки Варвари Чорноморець. В 1942 році дівчину трохи не забрали силоміць до Німеччини. Відтоді вона стала зв’язковою українських націоналістів – переносила інформацію, прикидаючись заготовителькою лікарських рослин.

Після відступу німців Варвару заарештували і дали 25 років радянської каторги за націоналістичну діяльність. З каторги Варвару буквально привезли на рядні – така була слабка.

Під час відсидки у Чорноморець сталося переосмислення життєвих цінностей – на волю повернулась затятою послідовницею церкви Єгови. Вдома вона продовжувала вести релігійну діяльність, стала лідером місцевого осередку єговістів. Під час виборів до Верховної Ради СРСР агітувала земляків не йти на вибори, бо нема влади іншої, ніж божественна. За це Варвару знову заарештували та засудили до 19 років ув’язнення.

Доля В. Чорноморець, на думку пані Буланової – приклад нонконформізму та незламності у відстоюванні власних ідеалів.

Окрім сумних загалом історій, учасникам заходу було показано фрагмент кінохроніки про початок німецької окупації Дніпродзержинська 22 чи 23 серпня 1941 року.

Також в перервах між розповідями фахівець музею Ганна Крамаренко читала вірші українського поета В. Стуса. «Сьогодні історики у всьому світі уважно вивчають особисті історії, бо це дозволяє розуміти певну епоху», — прокоментувала захід директор історичного музею і зауважила, що проект буде продовжено.