В якому віці дітям у Кам’янському рекомендується починати заняття спортом?

В якому віці дітям у Кам’янському рекомендується починати заняття спортом?

Про вікові особливості фізичного розвитку дітей та оптимальний час початку занять спортом розповіла Світлана Марененко, позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я Кам’янської міської ради з ЛФК, реабілітації та спортивної медицини.

Автор: Валентин Фіголь.

Не прогавити сенситивний період

В наш час виникла тенденція серед батьків і тренерів залучати дітей з 4-5-річного віку до занять у спортивних секціях. Паралельно з’являються роботи спортивних фізіологів, які доводять, що така практика не цілком обгрунтована. У цьому віці важко оцінити анатомо-фізіологічні передумови спортивної успішності. Важливо розуміти, що дитина – це не доросла в мініатюрі. Організм дитини має вікові особливості, характерні для окремих етапів розвитку.

Діти повинні отримувати задоволення від занять спортом. І зберегти інтерес до фізичної активності протягом усього життя.

Дитячі спортивні секції часто організовані за подобою дорослих. А вікова специфіка в організації тренувань не береться до уваги. Тренери іноді не мають достатніх знань про розвиток дітей. Якщо ви хочете віддати дитину в спортивну секцію – уважно вивчіть програму тренувань.

Справа в тому, що в процесі розвитку дитини існують особливо чутливі (сенситивні) періоди. В цей час можливості впливу на фізичні якості (сила, гнучкість, витривалість, швидкість і спритність) найбільш високі. Зазвичай, сенситивні періоди фізичних якостей починаються з 6-7 років і завершуються до 16-18 років. Так, наприклад, сенситивний період для розвитку гнучкості з 6 до 12 років, а для розвитку сили – з 12 до 17 років. Це має визначальний вплив у виборі вікового періоду для початку занять спортом.

Може виникнути закономірне питання – якщо гнучкість починає розвиватися з 6 років, то чи є необхідність починати заняття художньою гімнастикою вже з 4-5-річного віку?

У спорті розрізняють кілька етапів підготовки:

– етап попередньої підготовки – у віці 6-9 років;

– початкової спортивної спеціалізації – в 10-12 років;

– поглибленої тренування – в 13-15 років;

– спортивного вдосконалення – у віці 16 років і старше.

Отже, починати заняття з 5-6 віку можна, але в більшій мірі акцент повинен робитися на вправах загальнофізичної підготовки. Брати участь в змаганнях дитина може тільки після 2-3 років регулярних підготовчих занять.

Заняття спортом з раннього віку також може призводити до емоційного вигоряння у дитини. Це відбувається тоді, коли дитина фізично і емоційно виснажується і втрачає інтерес до спорту. Емоційне вигоряння відбувається ще й тому, що дитячий спорт орієнтований на зовнішні досягнення (нагороди, перемоги в чемпіонатах). Це знижує внутрішню мотивацію дитини до занять спортом, особливо в старшому віці.

Всякому спорту – свій час

Якщо ви вирішили віддати свого чотирирічного малюка в спортивну секцію, подумайте про свою маленьку дитину – його світ ще занадто обмежений, а концентрація уваги дуже низька. Дитина звикла грати спонтанно, неорганізовано. Однак командна гра вимагає великої організованості, а це суперечить природі дитини.

Маленькі діти егоцентричні, вони поки ще не розуміють, що потрібно для командної гри. Вони навіть не розуміють, що відбувається під час гри. Тренування за програмою погано підходять для маленьких дітей. Вони найчастіше є спрощеною версією програм для дорослих і не відповідають рівню розвитку дітей.

Художню гімнастику, фігурне катання, акробатику, ушу, айкідо можливо починати освоювати вже з 5-6 річного віку. У віці 6-7 років також прекрасно розвиваються здібності дітей інтелектуальними іграми (шахи, шашки). У 6-7 років дитину вже можна відвести на футбол, хокей, настільний теніс. З 8-9 років оптимальний час для початку занять ігровими видами спорту – волейболом, баскетболом, гандболом. Зверніть увагу, що для боксу віковий поріг не менше 9-10 років. Важку атлетику і бодібілдинг краще не практикувати раніше 12-13-річного віку. Але важливо чуйно моніторити реакції дитини на спортивні навантаження, оцінюючи вірно його функціональні можливості. Хороший тренер в цьому контексті – одна з основних складових успіху.

Відповідальність тренера

Тренери теж не завжди розуміють рівень розвитку і здібностей дітей молодшого віку. Програми тренувань, що не відповідають віку, в поєднанні із завищеними очікуваннями тренера можуть стати для дитини поганим досвідом. Тренуючись за такими програмами, дитина схильна відчувати, що її підготовки недостатньо для хороших виступів. Її самооцінка і бажання займатися спортом знижуються. До цього особливо схильні діти, які розкриваються пізно, а спочатку показують не такі хороші результати, як «ранні зірки».

Лікар назвала існуючі в Україні вікові норми допуску до занять у спортивних секціях для дітей (після медогляду):

– для художньої гімнастики, плавання та фігурного катання – 7-8 років;

– спортивної гімнастики і акробатики – 8-9 років;

– легкої атлетики, баскетболу та хокею – 10-12 років;

– боксу – 12-14 років.

«Діти, в першу чергу, повинні отримувати задоволення від активної участі в грі. Починайте з розвитку базових навичок і формування позитивного ставлення до спорту. Тільки потім переходьте до більш складних навичок. Зачекайте, поки діти будуть до цього готові», – рекомендує С. Марененко.