Здоров’я дітей та зв’язок поколінь очима тренера з Кам’янського

Легкоатлетичний захід в центрі Кам’янського, що об’єднав сотні кам’янчан різного віку – підходящий привід поговорити про вплив прикладу батьків на здоров’я дітей. Про те, як поведінка батьків може впливати на дітей, «Пильний погляд» розмовляв з Володимиром Домрачевим – тренером, який працює з дітьми майже півстоліття.

Автор: Валентин Фіголь.

Здоров’я дітей дедалі більше викликає занепокоєння батьків та фахівців. Відхилення від звичних норм розвитку лікарі діагностують у більшості школярів старшого віку. Навантаження, які були нормальними для дітей 30 років тому, сьогодні під силу лише тренованим спортсменам, відзначають досвідчені тренери.

Володимир Ілліч Домрачев – професійний тренер з фігурного катання, тренував у Москві з 1962 року. В 1972 році був переведений в Дніпродзержинськ. Тренував фігуристів СК «Промінь» на Соцмісті (тоді там ще був каток). Піонер природоохоронного руху в Україні, один з засновників екологічно-туристичного клубу «Орлан». В. Домрачев створив та очолив в Кам’янському секцію стрільби з лука.

– Що ж сталося, звідки стільки хворих дітей в наш час?

– Тих, хто народився і ріс в останні 2-3 десятка років, я називаю кинутими дітьми. Батьки їх кинули, щоб займатися іншими справами: вони добували і витрачали гроші. Дорослі піддалися ілюзії, що за гроші все можна купити – навіть благополуччя і любов дітей. Від них стали просто відкуповуватися: на тобі іграшку, чіпси, смартфон – тільки відчепися, не заважай заробляти і витрачати! Покинуті діти виросли і тепер так само виховують своїх чад: головне – заробити грошей, потім за них все купиш… А потім виявляється, що здоров’я – не товар!
Нинішні батьки більш безвідповідальні, тому що вони не бачать свого майбутнього. Краще тому підтвердження – війна, в якій загинули вже тисячі українців. У нас підростають діти війни в мирний час! У одних тато загинув, у інших прийшов з війни калікою. Фізичним, моральним – яка різниця? Все одно діти бачать, що дорослими рухає ненависть, і самі вчаться ненавидіти. Ненависть може об’єднати на момент бою, а потім як з цим почуттям жити?..

– Як, на Ваш погляд, складаються стосунки дітей з навколишньою природою?

– Хворі люди будують нездорові відносини і нездорове середовище проживання. Діти вчаться у дорослих: сміття можна кинути де попало, а потім спалити. Можна зрубати дерево на дрова або зламати заради втіхи. Можна помити машину в озері, щоб заощадити на мийці. Можна мочитися в під’їзді і ліфті. Як ці діти будуть ставитися до природи? ..
Там, де править одна користь, є місце лише для товарно-грошових відносин. Аптеки вигідніше, ніж спортзали. Лікувати – більш успішний бізнес, ніж оздоровлювати. Бідні жадібні і хворі люди більш залежні і згідливі, ними легше управляти. Дерева – це дрова. Природа – це джерело ресурсів, тобто грошей …

– Отже, щоб оздоровити дітей, треба оздоровлювати стосунки батьків та дітей?

– Безумовно. Батьків треба виховувати перш за все – в дусі відповідального ставлення до життя та здоров’я дітей. Бо безвідповідальність дорослих просто вражає. Я бачу, як маленькі діти граються на тренажерному майданчику, а батьки десь збоку займаються своїми справами – копирсаються в телефоні, попивають пивце, теревенять… Люди, тренажери – це не дитячі качелі, на спортивному інвентарі дитина може скалічитись за секунди – ви нічого не встигнете зробити, нічим не зарадите! Дорослі нехтують елементарними нормами безпеки, і дітей привчають до того ж. А потім дорослий спортсмен може перед відповідальними змаганнями травмуватись, впавши з велосипеда…

Ганяючись за достатком, дорослі розучились вільно рухатись, правильно дихати. Тепер цьому треба навчати заново – щоб бігати, спочатку треба навчитись повзати, потім ходити. Перш ніж злітати – навчись падати так, щоб знову підніматись.

Варто відновлювати фізичну культуру як систему виховання. І тут для дітей найперші вчителі – батьки з їх особистим прикладом.