Кам’янське – колиска радянського модернізму та інші культурні новини

Автор: Валентин Фіголь.

На об’єктах Дніпродзержинська тренувались піонери радянського сучасного мистецтва, втілюючи свої новаторські ідеї в оздобленні електростанцій та інститутів, ресторанів та лікарень. Про цей культурний феномен нашого міста, який поступово втрачається, говорили учасники зустрічі, присвяченої прикрасам житлових та громадських об’єктів 60-80-х років минулого століття.

Краєзнавець Дмитро Кубанов розповів про те, що заводи наймали відомих в Україні та СРСР митців, щоб ті прикрашали новобудови. Тоді якраз в країні почався перехід в архітектурі від класичних до модерністських настроїв, нові течії вимагали нових форм оздоблення. Тож автори втілювали модерністські новації: яскравий приклад – стела біля Прометея з силуетами озброєних людей. Чимало й інших прикладів: кінотеатр «Комсомолець», музей історії міста, ДК «Хімік», РАГС в будівлі «Каскаду» на підйомі з вулиці Бурхана на проспект Василя Стуса, унікальні металеві мережива на греблі ГЕС та на фасаді ДДТУ.

Чимало мозаїк на стінах житлових та громадських будівель – авторські роботи.

Окремий розділ спадщини радянських модерністів – вітражі у вікнах громадських будівель. Серед них є неймовірні, за радянських стандартів, сюжети про життя та смерть Христа на вікні ресторану готелю «Олімпія».

Такі об’єкти могли би бути туристичними родзинками Кам’янського, зазначив краєзнавець. На жаль, визнав Дмитро, ця спадщина втрачається. Прикраси на стінах обвалюються чи закриваються з плином ремонтів, вітражі вибиваються, металеві вироби зникають.

Деякі об’єкти благоустрою не мають у нас гідного статусу, зауважили учасники зустрічі. На жаль, в місті нема кому фахово оцінити художню та культурно-історичну вартість цих прикрас, визнали нечисленні зацікавлені. І більшість земляків неуважні до цієї спадщини, наголосив Дмитро.

Напередодні, в суботу, відбулись кілька заходів, де панувала поезія.

Поетична вечірка, присвячена Дню друзів (святкується якраз сьогодні) , відбулась в центральній бібліотеці. Підготуватись до святкування, налаштуватись на дружній лад допомагали поети Сергій Злючий, Андрій Енбулатов та Михайло Яровий. Представники кількох поколінь українських літераторів зібрались поговорити про поезію… Так воно й вийшло.

Ввечері суботи в лівобережному парку можна було послухати живу музику – гітари та інструмент, схожий на барабан, але не барабан. Під музику лунали поезії Наталії Гавриш. Але звук було налаштовано так, що новачку було важко розібрати слова за вправним, нівроку, виконанням музичних композицій різних напрямків.

Це експеримент, наголосив Олександр Галкін, директор парку. Літературно-музичний перфоманс «Кімната» організували для вивчення попиту на подібні заходи, але замало було реклами, зауважив директор.

Схожим у цих заходів була нечисельність, але зацікавленість їхніх учасників. Кому було нецікаво – йшли геть одразу.