Книжку про хороших німців в роки Другої світової війни презентували в Кам’янському

Автор: Валентин Фіголь.

Презентація книжки «Бути людиною» відбулась у центральній бібліотеці нашого міста. Познайомитись з новим виданням прийшли молоді кам’янчани та начальник міську правління молоді та спорту Едуард Коряк.

«Бути людиною» – це збірка коротких документальних творів про вияви людяності під час Другої світової війни.

До збірки увійшли твори, які подавались на міжнародний конкурс, організований німецьким фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» спільно з ВБО «Турбота про літніх в Україні» та «CAF Россия».

«Людство складається не з одних негідників», – написав у передмові до книги психіатр Семен Глузман. І розповів історію знайомого українського солдата, який потрапив у полон під Іловайськом. Хтозна, чи дізнались би про його долю рідні, якби якийсь сепаратист не дав йому свій телефон, щоб подзвонити додому…

Під час війни розділ людей на хороших і поганих стає помітнішим – ось про що говорили учасники презентації. І про те, що історія воєн – це, передусім, історія концентрованих лихоліттям людських стосунків.

На презентації виступила Валентина Горобец, автор дописів до книги. Вона зачитувала спогади своєї матері Ольги, яку було у роки Другої світової війни забрано примусово працювати до Німеччини. Вона була остарбайтер кою і розповідала про долю таких же остарбайтерів. З вдячністю згадує робітниця про одну німкеню, на яку їй доводилось працювати. Та жаліла остарбайтерів: не дошкуляла занадто роботою, підгодовувала, незважаючи на заборону німецької влади. Водночас пані Ольга зазначає, що найзлішими наглядачами в таборі були свої, радянські люди.

Держава іноді вимагає від людини вчиняти жорстокі, негуманні дії, нагадала книга. Наприклад, персонал концтаборів, знищуючи в’язнів, просто виконував накази начальства. Буденність жорстоких вчинків, їх обумовленість необхідністю чи примусом робить людину менш чутливою до страждань інших – таке припущення зробила бібліотекарка Тетяна Герасюта. В той же час, судячи зі спогадів, дехто намагався рятувати приречених людей, навіть ризикуючи власним добробутом і життям.

Отже, людина може залишатись гуманною та зберігати людську гідність в нелюдських умовах – таке резюме з прочитаного й почутого зробили учасники зустрічі. І війна – зовсім не привід втрачати ці риси.