Голодомор почався з наміру «навести порядок» і «покарати розкрадачів», нагадує історія мешканцям Кам’янського

Автор: Валентин Фіголь

Заклики «навести порядок в країні» та «покарати розкрадачів народного майна» – популярна тема як серед українських політиків, які «за народ», так і серед користувачів соцмереж. Заклики політиків «забрати й поділити» охоче підхоплюються людьми, які сподіваються отримати якусь частку експропрійованого добра.

Варто нагадати: в історії України були вже спроби «навести порядок» і «покарати».

7 серпня 1932 року в СРСР було прийнято закон, який, на думку істориків,  став першим кроком до Голодомору в Україні. Цей закон назвали в народі «Закон про 5 колосків» через те, що за кілька колосків, взятих з колгоспного поля, дорослого чи дитину могли розстріляти, а майно родини – конфіскувати.

Офіційна назва закону – «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

Передбачалося покарання за розкрадання колгоспного і кооперативного майна у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна. За пом’якшувальних обставин –  позбавлення волі від 10 років із конфіскацією всього майна. Амністію у таких випадках було виключено.
Навмисне убивство тоді каралося ув’язненням до 10 років, а за крадіжку чужого майна присуджували 3 місяці примусових робіт.

Серед засуждених, як показав аналіз десятків тисяч кримінальних справ, було 83% колгоспників та селян-одноосібників і лише 15% – «кулацько-заможних елементів».

На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 тисяч осіб.

Населення опинилося у замкненому колі: з одного боку діяли плани хлібоздачі, які часто були нереальними і прирікали селян на голодну смерть, з іншого – будь-які спроби зберегти для себе хоч якісь продукти блокувалися конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) та вказаним законом.

За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України, демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932-1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб.

При цьому у ті роки СРСР продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн тонн, у 1933-му – 1,68 млн тонн).

Для радянської влади «Закон про 5 колосків» став могутнім інструментом забезпечення успіху хлібозаготівельної кампанії. Для України то був фактично смертний вирок мільйонам українських селян.

Історія людства схильна до повторень. Люди, які погано знають історію, чогось гадають, що у випадку чергових репресій вони будуть розстрілювати, а не стояти біля ями голяка в очікуванні кулі.