Смітники в лісах під Кам’янським і танок на граблях для простого народу

Як звалища в лісопосадках навколо Кам’янського можуть бути пов’язані з важкою долею простих людей.

Автор: Валентин Фіголь

Чули, як страждають прості люди в Україні через погану владу? І та влада щоразу стає гіршою, як тільки прості люди виберуть собі чергову. «І чого воно так?» – питають одне одного прості люди. «Комплекс меншовартості у вас, земляки, і синдром жертви, – підказують психологи. – Думайте про все позитивно – і все пройде!»

Простий народ у нас страждає, перш за все, від нестачі грошей. Нема в простої людини грошей, аби вивезти будівельне сміття хоч на міське звалище – і везе, бідолашна, висипає десь у лісі! Нє, вона розуміє, хоч і проста, що купа сміття неестетична, бо не лишила її у себе біля будинку. Вона розуміє, та свята простота, що смітити протизаконно – інакше навіщо витрачати стільки дорогоцінного пального, щоб завезти геть з людських очей?.. Але економічний інтерес важливіший за закон і естетику.

Звалище пластику та іншого будівельного непотребу не просто лежить собі і псує краєвид. Це сміття розкладається під дією сонця, дощу та температурних перепадів. При цьому в повітря та грунт потрапляють речовини, які там зовсім чужі, навіть отруйні. Поступово грунтові води несуть ту отруту в Дніпро.

А ще такий смітник може горіти – тоді в повітря потраплять одразу багато отруйних речовин.

Але проста людина, по простоті своїй, на отруєння довкілля не зважає. Бо скільки там тієї купи сміття?.. Проста людина не розуміє: так само думає будь яка проста людина! І кидає сміття, палить його разом з рослинними рештками, буквально на кожному кроці. А потім в соцмережах роздратовано репостить світлини з димом над ДМК або міським звалищем.

Проста людина не сприймає рослинні рештки як сировину. Краще викинути в ліс купу тирси, ніж придумувати, куди її подіти – так подумав представник малого чи середнього бізнесу, який розкидає в лісі купи мішків з відходами якоїсь лісопилки. Розкидає, до речі, досить вдало, якщо мати на меті потім влаштувати масштабну лісову пожежу. Проста людина не боїться лісових пожеж – їй байдуже до спалених живцем живих істот. Нездатність до співчуття – типова біда сучасної простої людини, нагадують психологи. Простій людині ніколи співчувати – вона бореться за виживання в агресивному довкіллі. Бо навкруги – такі самі прості люди, яким ніколи співчувати і ніколи розуміти, бо вони теж заробляють гроші. А зекономив – вважай, заробив.

До чого тут влада? До того, що, згідно результатів минулих виборів, владу обрала більшість, тобто – прості люди. Які залюбки нехтують інтересами інших заради користі. Мимохідь порушують закони заради заробітку. Отруюють свою землю заради економії. Логічно, що вони вибирають найкращих з-поміж себе: хто більше зекономить, заробить і отримає користі. Але користь, заробіток та економія – вони, як бачимо, заважають розуміти й співчувати.

Проста людина, може, тому й страждає так тяжко, що їй ніколи розуміти деякі зв’язки між її діями та процесами в масштабах громади. А ще ж треба встигати думати про все позитивно, бо інакше емоційний фон буде такий низький, що далі вже нерентабельно.