П’єси з матюками лунали зі сцени театру в Кам’янському

Виступ митця Леся Подерв’янського, відомого більш ніж чверть сторіччя завдяки п’єсам з матюками, відбувся на Малій сцені муздрамтеатру Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь

Цитувати пана Леся без матюків немає сенсу. Тому що лайливі слова вплітаються в його тексти так само органічно, як вони лунають у нашому житті. Бо матюки сьогодні можна почути від будь кого: дитини, депутата, служителя культу. Персонажі Подерв’янського, як і в 90-ті, лаються влучно й соковито. Бо це люди з нашого життя.

Маестро Лесь прочитав дещо з старих п’єс, написаних ще тоді, як слово толерантність не мало такого гендерного підтексту.

Потім пролунав уривок роману «Таинственный амбал», написаного трьома мовами: українською, російською, французькою. Читав російськомовний уривок про зустріч в тайзі колишнього служника зоопарку красеня Саші та агента радянської спецслужби Удава. Саша розповідав про те, як тікав із зоопарку з ведмедем.

Потім літератор прочитав кілька оповідань з нових. Про кумедний випадок з дітьми, які носили вулицею відрізану людську руку, знайдену в якійсь балці. Про котів, які добряче влаштувались у житті: один жив не тужив у якогось збоченця, а інший ласував відходами з хірургічного столу в лікарні. Про різні життєві та філософські колізії, які двома словами не опишеш, а пана Леся без матюків цитувати нецікаво.

Публіка тепло сприймала виступ гостя, охоче сміялась. Зала театру була майже повна.

Для давніх поціновувачів творчості літератора все було майже як в 90-ті. Майже. Бо тоді російські слова не викликали невдоволеного гомону серед публіки. І слово «кацап» в текстах маестро не мало стрьомного політичного підтексту.