Краєзнавці Кам’янського пишуть історію рідного міста

Календар пам’ятних дат, архітектура та містобудування в радянські часи – тема чергового засідання клубу краєзнавців Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь.

Календар пам’ятних дат в історії міста вже 5 років складають бібліотекарі Кам’янського. Про початок підготовки календаря 2020 року розповіла Тамара Шаламова. Матеріали з календаря, зібрані за допомогою, зокрема, місцевого історика та літератора Олександра Слонєвського, використовуються для публікацій в соцмережі на сторінках централізованої бібліотечної системи.

Поза порядком денним виступила на засіданні клубу журналіст та краєзнавець Людмила Глок. Вона запропонувала землякам взяти участь в озелененні міста. Пані Глок роздавала насіння рослини павлонії на розсаду. Насіння, яке залишилось, зберігатиметься в центральній бібліотеці – може, хтось із читачів захоче посіяти та виростити. За 20 років насінина павлонії має бути деревом.

Основною темою зібрання були архітектурні та містобудівні пам’ятки Дніпродзержинська в 60-90-ті роки минулого тисячоліття.

Саме в цей період архітектура та містобудування в нашому місті зазнали найвищого злету. Збудовані в ті часи об’єкти досі визначають архітектурний вигляд Кам’янського, акцентував доповідач Дмитро Кубанов, чи не єдиний краєзнавець у місті, молодший від 40 років (на головному фото).

Дніпродзержинськ мав усі умови, щоб будівництво та архітектура в місті успішно розвивались. Тут були важливі промислові об’єкти – значить, водились гроші. Тут була «мала батьківщина» Леоніда Брежнєва та Володимира Щербицького (генсека КПРС та керівника партії в УРСР) – отже, був політичний вплив.

На початку 60-х років в місті почали будувати житлові будинки нового типу – так звані «хрущовки». Коробки з бетону, невеличкі прохідні кімнати, низька стеля… Зате люди отримували можливість перебратись з комунальних помешкань до окремих квартир. Для радянських людей, після проживання по кілька родин в одній квартирі, отримати окрему – це було щастя і свято комфорту!..

Перші «хрущовки» виникли на «старих Черемушках».

В ті ж 60-ті роки зводилось селище ГЕС на Дніпробуді. Забудовувалась верхня частина проспекту Леніна (нині – пр.. Свободи).

В архітектурі того часу царював модернізм: прості форми без зовнішніх оздоб, значний простір.

Яскравий приклад модернізму 60-х – споруди Дніпродзержинської (сьогодні Середньодніпровської) ГЕС. Її називали найвишуканішою з каскаду на Дніпрі. На її території збереглися (окрім розламаного при декомунізації профілю Леніна) унікальні металеві наскрізні барельєфи роботи Івана Першудчева.

В 1964 році відкрився автовокзал, а в 65-му – залізничний вокзал, оздоблений яскравими мозаїками по верху фасаду. «Художники створили витвір мистецтва зі звичайної плитки для підлоги», – прокоментував Д. Кубанов.

В 65-му було відкрито кінотеатр імені Т. Шевченко.

В 67-му зведено будівлю міського комітету КПРС, де зараз міська рада. Будинок копіював Палац з’їздів у Москві – навіть має ті самі 23 прольоти по фасаду.

В 67-му році на Дніпробуді відкрито корпус індустріального інституту, оздоблений барельєфом Першудчева та мозаїкою.

В ці ж часи на Соцмісті будується модернове кафе «Льдинка».

60-ті завершують басейн СК «Прометей» та ЦУМ.

70-ті почались з будівлі БК «Хімік». Його спочатку почали будувати меншим, але потім вирішили перебудувати з розмахом – і підірвали недобудовану споруду. Нинішній БК оздоблено унікальними мозаїками та вітражами авторської роботи.

В 70-ті почалась забудова лівобережжя. Першим було зведено 9-й мікрорайон з цікавою «китайською стінкою» на колонах-«ніжках», які дозволяли використовувати простір під нижніми поверхами.

Під забудову лівобережного житлового масиву було відкрито інститут цивільного проектування на вулиці Запорізькій.

В ті ж роки будуються магазин «Океан» та готель «Зоря», Будинок меблів та міст в районі «Зорі». Трохи пізніше був збудований за гроші ПХЗ кінотеатр «Комсомолець». Ці об’єкти пов’язані з іменем видатного архітектора Анатолія Романенка.

На Дніпробуді збудовано клуб «Пламенные зори». В центрі – Будинок політичної просвіти (нині Центр дитячої творчості), трест «Дзержинськбуд» (нині відомий як офіс «Приватбанку» на пр.. Свободи), будинок побуту «Лада».

На Черемушках в 1975 році було зведено лікарню №7 – одну з найбільших в УРСР.

Тоді ж виник монумент Слави воїнам-визволителям на початку нинішнього проспекту Ювілейного.

Навесні 76-го було швидкими темпами зроблено реконструкцію скверу проспекту Леніна у верхній частині, а також бюст Брежнєва.

В 1979-му році поряд з ЦУМом відкрили продмаг «Універсам».

У 1980-му році реконструйовано будівлю міського муздрамтеатру.

У 82-му на проспекті Леніна виник житловий будинок та крамниця «Дом книги». В наступному році було збудовано будівлю ДЮСШ 4 на Черемушках та висотний корпус санаторію «Дніпровський», який при добудові дав тріщину і залишився стояти пусткою.

Також у 80-ті виникла будівля музею історії міста, який до того розташовувався в Свято-Миколаївському православному храмі.

Наприкінці 80-х було збудовано будинок з крамницею «Дитячий світ» біля «Комсомольця» та два 14-поверхових житлових будинки поряд.

На тому розбудова Дніпродзержинська, можна сказати, закінчилась. Було ще кілька проектів, які так і не вдалось реалізувати. Це, наприклад, Палац зимових видів спорту між готелем «Олімпія» та басейном «Прометей». Або величезний, як зараз кажуть, торгівельно-розважальний центр між 9 та 10 лівобережними мікрорайонами – з багатоповерховим супермаркетом, рестораном на 200 місць, їдальнею, кафе, будинком побуту і молодіжним клубом.

Початок 90-тих ознаменувався побудовою мостового переходу через Дніпро, який так і не завершено. Пишність архітектурного вбрання Дніпродзержинська пішла в небуття слідом за СРСР, зазначили краєзнавці. Яка містобудівна перспектива Кам’янського, з тривогою за рідне місто питали вони одне одного…