Держуніверситет в Камя’нському втрачає майно та переселяє переселенців

Адміністрація Дніпровського державного технічного університету закриває один з гуртожитків через брак коштів на утримання. При цьому 6 родин переселенців з зони бойових дій змушені перебиратись в інший гуртожиток, кидаючи відремонтовані за гроші Євросоюзу кімнати і ремонтуючи нові помешкання власним коштом.

Автор: Валентин Фіголь.

Про майбутнє переселення комендант гуртожитку попередила перед Новим роком, розповідають переселенці. Людям повідомили: 5-поверховий гуртожиток №2 по вулиці Квітів 12а закривається в 2020 році. Мешканцям доведеться перебратись у 9-поверховий гуртожиток по сусідству.

Мешканці гуртожитку звернулись до адміністрації ДДТУ. «У зв’язку з відсутністю коштів… адміністрація буде вимушена закрити один з гуртожитків», – відповіла адміністрація в особі ректора закладу Олександра Коробочки.

Долю гуртожитку мала визначити Вчена рада університету. На засіданні 12 лютого, згідно наданої мешканцям інформації, рада вирішила закрити гуртожиток №2.

Мешканцям запропоновано перебратись до гуртожитку №3. Можна самим сходити та вибрати собі кімнати, дозволила Вчена рада своїм студентам та переселенцям з зони бойових дій.

В гуртожитку, приреченому на закриття, мешкає 6 родин переселенців. ДДТУ надав їм помешкання, підписавши відповідну угоду. За програмою міжнародної підтримки внутрішньо переміщених осіб німецька благодійна організація «ГІЗ» відремонтувала цілий поверх гуртожитку та кімнати для переселенців.

«Сьогодні нам пропонують перебиратись у кімнати, де одразу треба робити ремонт», – розповідають переселенці. В майбутніх помешканнях – старі двері та вікна, відсутні сантехніка, а подекуди – електричні розетки та лічильники.

«Кращі за технічним станом кімнати – на 6 поверсі й вище, – кажуть люди. – Ліфт не працює. А серед нас є старі, хворі люди, інваліди…»

«За які кошти ми маємо робити ремонт? Якби в нас були гроші – чого б ми в гуртожитку жили?..» – ремствують переселенці.

Люди звернулись до міського самоврядування. Самоврядування в особі керівництва Дніпровської районної адміністрації відповіло, що до гуртожитків університету жодного стосунку не має і ніяк на ситуацію вплинути не може.

«Ми втратили більше, ніж цю кімнату, – констатує переселенка Людмила Куценко. – Пережили багато чого – переживемо й переїзд!»

Гуртожиток №2 – не перший, втрачений університетом в останні роки. Неподалік, на вулиці Дніпробудівській, колись стояла будівля профілакторію ДДТУ. Її теж закрили, а згодом розібрали вщент…