Свято майстрів з виживання в умовах невідомості

Вперше в Україні відзначається День фермера. Святкувати День фермера 19 червня тільки вчора розпорядився президент України Володимир Зеленський.

Фермерство в Україні є яскравим прикладом виживання за принципом «руху проти рожна»: чим дужче тиснуть – тим винахідливіше доводиться викручуватись.

Автор: Валентин Фіголь.

Плавання на айсбергу

Стосунки сільських виробників з владою в Україні – айсберг в каламутній воді, що суне кудись крізь полярну ніч.

Держава Україна з самого початку розпаювала землю і дала людям вибір: обробляйте свій пай чи здавайте в оренду. Обробляти землю змогли ті, в кого на початку 90-х років виявились гроші, або доступ до ресурсів.

Господарями на своїй землі українці бути не звикли – тільки вчора земля була народною, а поля та ферми – колгоспними, тобто загальними. «Гуртове – чортове», – казали колгоспники про свою роботу.

Українці зажадали іншого, капіталістичного шляху розвитку. Зникли колгоспи та радгоспи. І почалось небезпечне плавання навпомацки в безвістях… Селяни несподівано виявили, що вигодовувати свинку було рентабельно, поки крали корми з колгоспної ферми… А обігріватися електроенергією – поки будинок підключений «внакидку» на електродроти біля стовпа. І ще: платити податки невигідно. І можна не платити. Але тоді треба платити комусь, щоб допомагав уникати конфліктів з владою.

Так підприємці, які не хотіли платити податки і легальну заробітну платню, вигодували корупцію. Відкупаючись від перевірок та переслідувань державних органів, українці створили систему тотального нехтування законами та правилами, від якої сьогодні страждають і самі.

Люди надто довго жили, сприймаючи порушення закону як необхідну доблесть. «Вміє жити», – з повагою говорили про тих, хто краще за сусідів обходив закони чи допомагав порушникам.

Ті, що не тонуть

З тих пір державці час від часу придумували нові способи примушувати фермерів платити більше. А фермери та «посередники» придумували контрзаходи…

Ще одна стара метафора, яка показує стосунки фермерів з владою: спроби втопити шматок льоду приречені на невдачу. Лід весь час намагається викрутитись і виринути на поверхню.

Для самозаспокоєння обидві сторони процесу використовували аналогічний прийом. Той, хто відкупався, казав: «Не дерли б – я б не давав». Той, хто брав відступне і нехтував службовим обов’язком, казали: «Не пхали б – я б не брав». Так що можна безкінечно шукати винних в цьому дзеркальному коридорі.

В умовах, коли порушувати закони вигідно, а виконувати – збитково, криза неминуча. Коли закони не працюють, лишається останній аргумент – груба сила. Що ми сьогодні й бачимо: в селян відбирають бізнес озброєні невідомі люди. Влада демонструє неспроможність захистити селян від рейдерів та злочинців, які промишляють на селі розбоєм.

Фермери відповіли на загрозу: почали збиратись в загони самооборони. Селяни озброюються і тренуються воювати за свої життя, родину й бізнес.

Айсберг, нагадаємо читачам, небезпечний тим, що може підтанути знизу і несподівано перекинутись або розколотись.

Державний пряник…

Сказати, що влада весь час тільки топила фермерів, було би несправедливим. Принаймні, тут все відбувалось, як і на справжньому айсбергу.

Над поверхнею – постійне декларування підтримки сільського господарства, розробка всяких державних планів, програм та концепцій розвитку та підтримки села.

Існує й реальна державна допомога фермерам. Наприклад, Мінекономіки затвердило розподіл коштів у розмірі 555 млн грн між уповноваженими банками для перерахування їх на поточні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання у жовтні та листопаді 2019 року. Про це повідомляє пресслужба Мінекономіки. Кошти отримають 4 102 аграрія, які за вказаний період придбали 14,7 тисяч одиниць техніки та обладнання на загальну суму 2,7 млрд грн.

Кабінет міністрів України на засіданні 19 лютого 2020 року визначив 8 основних напрямків в аграрному секторі економіки, на які у 2020 році будуть спрямовані 4 млрд грн державної підтримки.

Зокрема, передбачається державна підтримка розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції; фінансова підтримка розвитку фермерських господарств; часткова компенсація вартості сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва; фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів; фінансова підтримка розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства тощо.

Напрями державної підтримки:

– бюджетна дотація за утримання корів (від 5 тисяч гривень, але не більше ніж 250 тис. гривень);

– доплата на користь застрахованих осіб – членів/голови СФГ без набуття статусу юридичної особи ЄСВ. Доплата здійснюватиметься протягом 10 років у розмірі від 0,9 до 0,1 мінімального страхового внеску виключно за умови сплати решти внеску головою/членами СФГ.;

– часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами (90% вартості, але не більше ніж 10 тисяч гривень);

– бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар);

– фінансова підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – до 3 млн грн;

– фінансова підтримка на поворотній основі новоствореним фермерським господарствам на конкурсних засадах у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень.

…і батіг

Під поверхнею того, в чому пливе наш айсберг – дії представників влади, які не декларуються. Наприклад, участь посадових осіб в рейдерстві та різних сільських аферах, без чого злочинність навколо агробізнесу не набула би масштабів національного лиха. Чого би селяни бігали попідтинню з рушницями, якби посадовці державних та правоохоронних органів ефективно виконували свої посадові обов’язки?..

Ще один виклик фермерам влада приготувала у вигляді відкриття ринку землі. Купувати землю зможуть ті, в кого є гроші або доступ до ресурсів… У фермерів України якраз і біда, що грошей нема і нема де взяти, бо кредити занадто дорогі! В цій ситуації виграють великі агрохолдінги, які стануть ще більшими. А фермери, в яких грошей не вистачить, попродають свою землю і підуть в найми до нових господарів. Це і є капіталістичні умови господарювання, земляки.

Фермерство в цифрах

На початок 2020 року, за даними Держстату, в Україні зареєстровано понад 47 тисяч фермерських господарств. Вони обробляють понад 4,5 млн га орної землі.

У середньому на кожне господарство припадає 105–110 гектарів. Зокрема, на Закарпатті фермер може обробляти 3–5 га, а в Одеській, Миколаївській областях 300, а то й 400 гектарів. Окремі ж фермерські господарства мають до 10 тис. гектарів.

Частка виробництва фермерами зерна у валовому виробництві України становить більше 10%, соняшника – біля 19%, ріпаку – 18%, сої – 16%, продукції тваринництва за видами – від 1% до 3 %.

Фермерство в Європі

Наразі представники малого і середнього бізнесу в Європі є середнім класом, який став міцною основою для стабільного розвитку економіки. У Євросоюзі налічується понад 20 млн підприємств малого і середнього бізнесу, які забезпечують понад половину загального обороту і доданої вартості. Кількість зайнятого населення в малому бізнесі Європи складає близько 70%, що істотно знижує рівень безробіття.

Сільське господарство складає 10% від загального обсягу ВВП Європейського Союзу, займає велику частину площ і стимулює розвиток сільських територій. Приблизно 80% сільськогосподарських підприємств – родинні ферми, що стали основою, на якій була побудована єдина сільськогосподарська політика в Європі. Фермерство забезпечує населення якісними продуктами, а отже, стає ключем до європейської продовольчої незалежності. Малі підприємства досить оперативно стали займати ніші, які нецікаві крупним підприємствам. Це значною мірою допомагає європейським країнам долати економічний спад.

Система державної підтримки малих і середніх сільгоспвиробників в Європі почала формуватися ще півстоліття тому і була спрямована на усунення бюрократичних перешкод для бізнесу. Субсидування сільського господарства ЄС – найбільш витратна стаття бюджету, яка складає приблизно 40%.