Ставки та копанки в Кам’янському: досвід предків як інструмент адаптації до викликів стихії

В умовах, коли водойми мілішають та висихають, а опади стають дедалі примхливішими, порятунком від посухи можуть стати малі штучні водойми – ставки та копанки.

Автор: Валентин Фіголь.

Брак води – нова загроза, про яку попереджають українців вчені та громадські активісти-екологи.

Причин посухи – цілий комплекс. З одного боку – те, що відбувається з великими та малими річками в Україні. За даними фахівців, за останні 2-3 десятки років практично зникли кілька сотень малих річок, озер та інших водойм. Дніпро обмілів, вода його все більше стає болотяною. Днями мешканці міста скаржились, що вода з водогону відгонить болотом. Зокрема, на це в соцмережі вказував один з колишніх керівників ЖКГ в Кам’янському, досвідчений комунальник.

З іншого боку, метеорологи попереджають: опади стають дедалі більш нерівномірними та непередбачуваними. А це, в свою чергу, міняє характер наповнення підземних водоносних горизонтів, які живлять водойми…

Отже, незвична спека та брак води – реальна загроза як для аграріїв, так і для мешканців міст. Достатньо глянути на міські клумби та палісадники: навіть досвідчені аматори озеленення не пригадують, щоб лілейник засихав посеред літа! В спекотний полудень затихає навіть верещання стрижів в небі.

Історично нашим предкам літня спека й нестача води були знайомі. Ще Дмитро Яворницький, відомий дослідник історії України, відзначав, що територія нинішньої Дніпропетровщини вважалась землями ризикованого землеробства саме через часті посухи влітку.

Як же наші предки примудрялись ставити по Дніпру та його притокам далеко в Дикий Степ свої хутори та зимівники, вели там сільське господарство? Люди навчились використовувати підземні водоносні горизонти та заболочені території. Шукали десь в балці чи на леваді наймокріше місце. Були навіть такі майстри, яких кликали шукати воду під землею. І копали в таких місцях ями, поки ті не наповнювались грунтовою водою. Ці ями називались копанками, воду з них використовували для господарських потреб і для поливу городів.

Залишки технології копанок можна і сьогодні побачити в покинутих садах за лівобережним житловим масивом. Навіть сьогодні, після спекотних днів, в деяких копанках є вода.

Таку ж функцію виконували ставки. Ставки робили, перегачуючи струмки та річечки. Або копали в підтоплених, болотистих місцях. Вода стікала в яму, земля навколо ставка підсушувалась, ставала вельми придатною для агровиробництва.

До речі, в Кам’янському кілька років тому існувала ідея викопати такий ставок в зеленій зоні між ДК «Хімік» та Січеславським шляхом, в найнижчому, завжди вологому, місці. Автори ідеї сподівались, що таким чином зможуть позбутись підтоплення навколишніх територій (зокрема, житлового сектору по той бік проспекту Конституції).

Наше місто має власні ресурси щодо утворення штучних водойм. Наприклад, в південній частині Водяної балки колись був ставок, називаємий Баглійським. Його можна відновити, полагодивши розбиту греблю, і зробити там зону відпочинку.

Ще один ресурс тече з-під землі практично в центрі міста: потічок води дзюрчить з-під стіни покинутого будинку по вулиці Республіканській, перехрестя з провулком Матросова. Фахівці водоканалу кажуть, що в цій воді нема хлорки – значить, вона не водопровідна, а грунтова. Тобто це – джерело, яке зараз стікає вулицею в каналізацію. Можна зробити штучне русло, і перетворити зарослий пустир між провулком та проспектом Аношкіна в ще одну зону відпочинку.