Про лавки, гойдалки та інші забаганки під час виборів у Кам’янському

Передвиборчий процес вже почався. Кандидати починають агітувати за себе та свої партії. І це – добра нагода для виборців нагадати про те, чого б вони хотіли від влади. Як мінімум, випросити в кандидата гойдалку чи ще якісь елементи благоустрою біля свого житлового будинку.

Автор: Валентин Фіголь.

Подекуди в Кам’янському вже почалась передвиборча кампанія: політики почали зустрічі з виборцями по дворах житлової забудови. Про перебіг цих зустрічей розповідають учасники.

«Населення не організоване. Станом будинку та двору стурбовані жінки. Вражає, що присутні чоловіки в більшості під шафе. Їм той двір і дах будинку по барабану. Вони готові побазарати за політику!» – ділиться враженнями від подібних зустрічей відома місцева блогерша Людмила Глок. Журналіст в минулому, пані Глок бувала присутня на зустрічах політиків з потенційними виборцями ще в 90-ті роки минулого сторіччя.

Люди, як і 20 років тому, приходять на зустрічі з політиками, як на шоу, де можна ще й приз отримати за активність. «Піду – хоч сусідів побачу. А то сидимо по норах перед телевізорами…» – такою мотивацією керуються дехто з земляків, вирушаючи на такі заходи. 

«А у нас нікому поставити лавку! У вас що, підрядників немає?!» – обурюються мешканці. І дарма нервують: варто нагадати, що на зустріч цьогоріч приходять кандидати в депутати міської ради. А у депутатів міськради які можливості? Кошти на депутатські повноваження – це раз. Кожен депутат отримує по 200 тисяч гривень на рік з міського бюджету на свої депутатські потреби: матеріальну допомогу та інші забаганки виборців. Депутат витрачає ці гроші, куди схоче: комусь на лікування дати, десь лавочку поставити…

А ще депутат, завдяки особистому чи партійному впливу, може домовитись з департаментом ЖКГ або УКОЖФ, щоб зробити благоустрій на своєму депутатському окрузі за гроші міського бюджету. Коли виникає питання, з яких дворів починати латати тротуари – не останню роль може зіграти, якого депутата це округ…

А ще бувають багаті й бідні кандидати та депутати. Є безробітні депутати, а є депутати – власники чи директори великих підприємств, банкіри тощо. Не факт, що ваш обранець витрачатиме на потреби виборців власні кошти, але політичні амбіції можуть стати дорожчими за десяток лавочок і гойдалок.

Чого автор причепився до тих лавочок? Та того, що люди досі, як і два десятки років тому, просять лавочок та гойдалок. Причому кожен хоче їх бачити там, де йому зручно. Пів двору воліє дитячий майданчик – пів двору проти, бо діти галасуватимуть попід вікнами, собаки житимуть у пісочницях, а вночі алкаші будуть горлати й битися…

Характерну ситуацію описала та ж сама пані Глок на одній із недавніх зустрічей. Жінка-інвалід кілька років просить обладнати під’їзд пандусом для своєї коляски. І щоразу наштовхується на спротив сусіда. «Ні! Мені не потрібен пандус під моїми вікнами! Де хочете! – цитує чоловіка Л. Глок. – І жінка-інвалід втягує голову в плечі, опускає очі…»

«Хто в ліс, хто по дрова – кожен про своє. Вони не збираються вирішувати загальні питання, – резюмує отримані враження блогерша. – Спробувала розповісти про досвід вирішення проблеми своїми силами – немає реакції, не цікаво. Ось нехай депутат!..»

Трапляється таке, що люди тільки перед черговими виборами дізнаються, хто в них на окрузі діючий депутат. І виборці, здебільшого, не знають повноважень і обов’язків депутата міськради. Тому під час зустрічей часто вимагають від кандидатів такого, до чого ті не мають безпосереднього стосунку.  

З власного досвіду автор зазначить, що виборці майже не цікавляться, як кандидат бачить вирішення гострих міських проблем. Що пропонує, наприклад, щоб вулицями не так часто текла питна вода чи фекалії, або щоб мешканці не так потерпали від бруду в повітрі?..

То як же виборцям отримати користь від зустрічей з кандидатами і взагалі від виборів? Уявімо себе кандидатом. Кандидат хоче, щоб за нього проголосували щонайбільше виборців. Тому намагається задовольнити спершу більшість. Кандидату простіше, якщо виборці з одного двору проситимуть щось одне, а не кожен своє. Наприклад, якщо всі разом проситимуть зробити ремонт тротуару біля будинку, а не один – гойдалку, другий – дерева пообрізати. А третій репетуватиме, що ту гойдалку бачив там же ж, де й обрізальників з їхніми деревами…

Якщо виборці поставляться до кандидатів по-людськи, є шанс, що хтось, ставши депутатом, теж буде ставитись до електорату по-людськи. Всі ж ми люди: хоч депутати, хоч електорат.