Поезія – красиве та корисне: День поезії відзначили в Кам’янському

Поезія є давнім способом нести крізь час етичні орієнтири – своєрідним «кодом совісті» людства, переконані літератори Кам’янського. Тому треба частіше збирати інтелігентних людей слухати поезію.

Автор: Валентин Фіголь.

Про роль поезії та долю поетів в сучасному світі говорили літератори Кам’янського 21 березня на зустрічі «День поезії» в центральній бібліотеці.

Поети та поціновувачі римованого слова зібрались в юнацькому відділі бібліотеки, щоб послухати вірші та музику у виконанні місцевих літераторів та музикантів.

«Поезія є значною частиною людського життя, – акцентувала Марина Мусієнко, активістка творчого об’єднання «Муз Літр», організатор зустрічі. – Ті, хто сумнівається в цьому – хай постоять за прилавком в книжковій крамниці, послухають, яких авторів запитують люди…»

За дві години встигли виступити з десяток поетів та музикантів. Більшість читали свої вірші.

Літератори були різного віку. Поети старшого покоління – Сергій Злючий та Михайло Яровий. Як висловився пан Яровий, вони себе серед молодих колег вважають зубрами, а молоді бачать їх динозаврами. Але відшліфовані часом, романтичні та іронічні рядки корифеїв молода аудиторія схвалила щирими оплесками.

Більшість виступаючих були молодими людьми, хоч і не новачками в поезії. В декого з авторів вже є друковані збірки власних віршів.

Про що пишуть сучасні поети Кам’янського? Передусім, про власні почуття, враження та переживання. Про історію та сенс життя, про дружбу та розчарування.

Авторка недавно надрукованої збірки віршів Оксана Підгурська-Пушніков, наприклад, пише про Україну та українську мову. А Дарина Ялова – про те, як лупцювати ногами в живіт тих, за ким ночами плачуть її подруги… Поет Андрій Енбулатов в своїй поетичній збірці присвятив рядки Кам’янському: «Птахи, дахи, тумани та дими, і смог кружляє містом степовим без ритму, рими, розміру чи мови».

 

Окрім власних, поети читали вірші улюблених відомих колег: Марії Матіос, Кузьми Скрябіна та Володимира Висоцького.

Звучали вірші українською та російською мовами.

Дехто з поетів не просто читав, а співав. Так, Валерій Чесноков виконував пісні за власним текстом, а Олексій Родівілін – на вірші своєї дружини.

«Поезія – це коли не можеш не писати, – говорили літератори. – Поезія – це коли якась сила говорить через тебе».

Найдоречнішою формою вираження думок і почуттів назвала поезію пані Оксана Підгурська-Пушніков.

«Люди не вміють користуватись поезією, а кажуть, що вона непотрібна. Поезія практична, – додав А. Енбулатов. – Це мова рекламних слоганів та політичних лозунгів, які могутньо діють на людей».

По завершенні заходу учасники ніяк не хотіли розходитись, продовжуючи спілкування.

Треба зустрічатись частіше, говорили літератори та споживачі літератури.

«Вода камінь точить, – зазначила пані Мусієнко. – З часом все більше інтелігентних людей будуть спілкуватись між собою».