Розарій «ДніпроАзоту» – ботанічна родзинка Кам’янського

Розарій ПАО «ДніпроАзот» – справжня ботанічна та туристична родзинка Кам’янського. Ця унікальна зона відпочинку існує 46 років, але досі в місті є люди, які питають: «А де це така краса?»

Автор: Валентин Фіголь.

Розарій, про який йдеться, розташований в зеленій зоні між Січеславським шляхом та будівлею Палацу культури «Хімік». Шлях до нього пролягає між руїнами старої льодової арени та недобудованим спорткомплексом, який будували за державні гроші до «Євробаскету-2013», але потім покинули.

Навіть серед мешканців Соцміста є люди, які не те що ніколи не бували в розарії, а навіть не знають про його існування. Тим не менш, затишні алеї розарію не бувають порожні, з самого ранку сюди приходять люди: пенсіонери поодинці та групами, батьки з дітьми, компанії молодих людей.

Власне, робити в розарії майже нема чого: хіба що милуватись розмаїттям рослин, вдихати пахощі квітів. Тут, завдяки зусиллям колективу, зібрані та збережені сотні видів рослин.

Розарій існує вже 46 років. Колись на цьому місці, в санітарно-захисній зоні тодішнього азотно-тукового заводу, існував старий покинутий питомник рослин для озеленення новозабудов. В 1975 році, з ініціативи головного архітектора «Азоту» Валентини Матчиної, було розпочато будівництво розарію. Об’єкт будували за гроші заводу, в будівництві брали активну участь робітники підприємства – приходили на «суботники» у вільний від роботи час.

Розарій будували як «вічнозелений меморіал загиблим у Великій Вітчизняній війні» – так написано на меморіальній дошці. Рослини для нього привозили з усіх країв СРСР.

Розарій знав і темні часи: в 90-ті роки його практично покинули напризволяще, і багато років об’єкт простояв пусткою – зачинений для відвідувачів, практично без догляду. Але з десяток років тому адміністрація заводу вирішила оживити унікальну зону відпочинку. Відтоді розарій знову працює: за ним доглядають, охороняють.

Варто зауважити: розарій, як і Палац культури «Хімік» – мабуть, останні в Кам’янському вагомі об’єкти соціальної сфери, якими опікується приватне промислове підприємство.

Розарій зустрічає гостей щодня. Вхід відвідувачів вільний: персонал лише просить, щоб гості не нівечили рослини та не турбували черепах, які живуть у басейні розарію.