Лекцію про події на південному сході читав військовий пасажирам маршрутки в Кам’янському

Імпровізовану лекцію про воєнні події та психологічну обстановку в зоні бойових дій на південному сході України читав військовий пасажирам маршрутки в Кам’янському в День захисників Батьківщини.

 

«Ви тут сидите, а там 2 дні тому нашу позицію накрили!..» – звернувся до пасажирів чоловік у військовому однострої з нагородами на грудях. Події відбувались вдень 14 жовтня, в День захисників батьківщини. Маршрутка на лівий берег була повна – до уваги оратора було зо 2 десятки слухачів.

«…А хто вцілів – того й винуватим зробили!» – вів далі своєї військовий, емоційно розповідаючи про те, «як там». Сипав назвами населених пунктів: Авдіївка, Волноваха… Називав військові підрозділи, згадав, що його комбат – вже майор у 28 років.

«Я 7 років воюю, пішов у 2014-му добровольцем батальйону «Нептун», – акцентував оратор. – Що я бачив? Я бачив усе! Я бачив заграви від артобстрілів та пожеж, які не вщухали цілодобово…»

Сьогодні «на передку» продовжують гинути люди, підкреслив військовий. Ремствував, що начальство забороняє відповідати вогнем на постріли терористів: «Днями ми могли пройти близько кілометра вглиб, дійти до Кальміуса – якби нам дозволили!»

На лінії розмежування продовжуються вогневі контакти% «Є місця, де між нами та сепарами метрів 50. Ми розмовляємо, провокуємо один одного, щоб психонув і висунувся – якраз під кулі снайперів».

Служити «на передку» важко, визнав оратор: «Влітку було таке, що по 2 тижні не підвозили харчів – дорога прострілюється». Бійцям досі доводиться облаштовуватись на позиціях власними засобами і власноруч.

«Моторошно те, що досвідчені військові, в яких кінчається термін контракту, не хочуть його продовжувати – їдуть геть, – зазначив чоловік. – А хто ж воюватиме – салаги необстріляні?..» Нема кому передавати бойовий досвід молодим, ремствував він. «А у нас там жорстко: прогавив – поїхав додому в домовині!» – акцентував вояк.

Люди йдуть зі збройних сил через недбале ставлення начальства до потреб вояків, наголосив оратор: «Начальство бійців за людей не вважає – дали, кажуть, тобі заробіток – далі крутись, як знаєш!»

По той бік лінії розмежування, розповів військовослужбовець, теж лишається все менше охочих воювати: «У сепарів теж життя – не мед. У них рядові на наші гроші отримують по 8 тисяч гривень на місяць. А в мене зарплатня – 40 тисяч, у моїх бійців – по 30. Здаються сепари, приходять і здаються».

«Без почуття гумору не можна на війні – гумор рятує від божевілля», – поділився досвідом вояк.

«Не всі мають воювати – хтось повинен армію годувати, – звернувся військовий до пасажирів під кінець поїздки. – Тому я вас усіх поважаю, ціную вашу мирну працю. Я сам до війни 12 років працював на Петровці…»