Залишками елітного району старого Кам’янського гуляли екскурсанти

Екскурсія залишками Верхньої колонії – елітного району старого дореволюційного Кам’янського, відбулась 30 жовтня.

Автор: Валентин Фіголь.

Прогулянку з оглядинами рештків історичної забудови Кам’янського влаштувала охочим Любов Алексієвська, екскурсовод та літератор. Як зазвичай, на екскурсію зібрались бажаючі з нашого міста та гості з сусідніх населених пунктів.

Екскурсія почалась від пам’ятника «Прометей», якому в наступного році виповниться 100 років. Монумент, який в радянські часи вважався унікальним, споруджено як надгробок. На тому місці раніше була криниця посеред базарного майдану. Криницю засипали і на тому місці поховали більшовиків, постріляних під час боротьби за владу. На монументі, підкреслила Л. Алексієвська, досі лишається цитата В.І. Леніна, через яку гаряче сперечались під час активної декомунізації.

Площа, де зараз стоїть Прометей і призаводська площа ДМК раніше були Базарною площею, потім Красною.

Екскурсія називалась «чудеса Верхньої колонії». Гості прогулялись районом історичної забудови північніше проспекту Гімназичного. Саме тут знаходилась Верхня колонія – район, збудований власниками металургійного заводу в Кам’янському на рубежі 19-20 століть.

Район будувався для еліти тодішнього Кам’янського: адміністрації заводу, інженерів тощо. Навколо Верхньої колонії формувалось архітектурно місто Кам’янське, це був перший район міської забудови на околиці бідного села.

Тут було розташовано, окрім будинків еліти, народну аудиторію – нині академічний театр, гімназії і ліцеї, дитячі притулки та інститут, найстарша лікарня і найкомфортніший будинок Верхньої колонії, який вважали схожим на французьке консульство в Санкт-Перербурзі.

Вхід до Верхньої колонії вінчали ворота, розташовані в районі, де зараз вулиця Архівна проходить повз новозбудований православний храм ікони Тіхвінської Божої Матері. Від колись величної брами лишився тільки фрагмент, пошкодувала екскурсовод.

Історія «чудес» Верхньої колонії це історія втрат та здобутків, нагадала пані Алексієвська. Тут розташовані два Свято-Миколаївські храми – православний, нині кафедральний собор, та католицький костьол. За радянських часів обидва храми були закриті і послужили складами, воєнкоматом, музеєм, майстернями тощо…

Православний храм було відроджено в 1988 році, а католицький костьол врятували місцеві активісти-краєзнавці на чолі з Олександром Слонєвським. До речі, ініціатори спасіння костьолу та передачі його релігійній громаді самі не були релігійними людьми – просто ентузіастами історії рідного міста, небайдужими до спадщини.

Екскурсанти відвідали майдан Ясюковича перед заводоуправлінням металургійного заводу, площі Гагаріна і Соборну; оглянули заводську контору та інженерний клуб, музей заводу просто неба, будівлю грязеводолікувальні. Прогулялись найстарішими вулицями міста, де досі панує сусідство архітектури різних стилів та епох. Екскурсовод пропонувала гостям «відчути дух висококультурного міста, культуру старої Європи поруч з нами».

На жаль, історичне ядро Кам’янського руйнується, зауважила екскурсовод. Так, час невблаганно нищить будинок роботи архітектора Сокола, автора «Прометею». Нова забудова припинила існування «проклятого і багатостраждального» будинку 13 на проспекті Гімназичному.

«Днями там відкривають автомийку, а сьогодні закривають сірим залізом стіну зі слідами від куль на стіні, біля якої було розстріляно кілька сотень репресованих кам’янчан у 1937-1939 роках…» – акцентувала пані Алексієвська.