Надмірні критика та піклування шкодять розвитку дитини, нагадують фахівці з Кам’янського

Постійна критика дитини та надмірне піклування про неї шкодять розвитку дитини, бо применшують її внутрішню цінність. Про важливість свободи та самостійності в розпал карантину нагадали психолог та тренер з Кам’янського.

Автор: Валентин Фіголь.

В період карантину діти не ходять до школи – отже, більше часу проводять вдома. Вони частіше потрапляють на очі або «під руку» батькам і стають об’єктами «виховних заходів» – критики та опіки.

Саме в родині дитина навчається знанням про себе, нагадала Ірина Підуст, психолог з Кам’янського: «Самостійно до певного часу дитина не може формувати думку про себе, цю думку формують у нього батьки. Якщо виражатися метафорами – батьки стають “дзеркалом”, в яке дивиться дитина. І багато чого дізнається і розуміє себе через призму батьківських установок».

У вихованні небезпечні крайнощі, попереджає І. Підуст: «Часто контролюючи, батьки можуть транслювати дитині, що вони дуже переживають за неї, але одночасно дитина отримує страх, що вона не впорається сама. Коли навпаки – дають забагато свободи, в дитини може сформуватися думка, що вона не потрібна або ніхто не контролює життя сім’ї».

Якщо тільки критикувати дитину, переконана психолог, вона відчуватиме тотальну невпевненість у всьому. Адже в такому «дзеркалі» видно тільки, що криво, а що гаразд – зовсім незрозуміло. Батьками керує думка: «Ну, що добре є в тобі, ми і так знаємо, а що погане – ти виправи спочатку!..»

«В цьому відображенні втрачається все цінне, що дитина може побачити в собі, – попереджає пані Ірина. – Дитина не відчуває своєї цінності, не розуміє, які гарні якості має, що він може, що виходить добре… Виникає потреба бути ідеальним у всьому, щоб батьки тебе любили».

Надмірна критика та прискіпливість може викликати дитячий спротив: для чого все добре робити? Все одно будеш недостатньо розумний, недостатньо відповідальний, недостатньо успішний…

Найбільше страждає відчуття самоцінності дитини, зауважує психолог Підуст: «Дитина не усвідомлює, що вона є важливою, потрібною, неповторною і єдиною у своєму роді. Саме індивідуальні смаки, уподобання, думки, почуття, поведінка відрізняє дитину від інших людей, робить зовсім не схожою і водночас унікальноюю в своєму роді. Саме його переживання та потреби є цінність у його конкретному житті, дають радість та задоволення».

Дитина, оточена критикою – вчиться звинувачувати, зазначив, зі свого боку, тренер з фітнесу та карате Олександр Наконечний. Він нагадав, що дитина, оточена глузуваннями – вчиться бути недовірливою, оточена ворожістю та злістю – вчиться боротися і завдавати біль.

«Дитина, оточена нерозумінням – вчиться не чути інших, оточена обманом – вчиться брехати, оточена ганьбою – вчиться відчувати провину», – нагадав старі істини О. Наконечний. – І лише сильні душі можуть розірвати це коло…».

На переконання пана Олександра, батькам варто переглянути свої виховні установки, змінивши їх на більш позитивні та конструктивні: «Дитина, оточена підтримкою – вчиться захищати, оточена похвалами – вчиться бути впевненою, оточена чесністю – вчиться бути справедливою…»

На переконання тренера Наконечного, дитина в атмосфері безпеки та схвалення навчається довірі та самоповазі, а оточена любов’ю – вчиться любити і дарувати любов.

І психолог І. Підуст, і тренер О. Наконечний акцентують: маючи свободу вибору, дитина вчиться бути відповідальною за свої рішення.