День Андрія – стародавнє молодіжне свято в Україні: любовна магія та «засівання конопель»

День святого апостола Андрія Первозваного відзначають християни 13 грудня. Водночас, день Андрія був в народі великим зимовим молодіжним святом, нагадують історики.

Автор: Валентин Фіголь.

Андрій – один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом в його апостоли, тому в православній традиції й називається Первозваним. Про народні традиції святкування Дня Андрія розповіла Олена Щербань, доктор історичних наук.

На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. В цей день традиційно відбувалися святкові Андріївські вечорниці.

«Добрий вечір, господине,

Славна молодице,

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Вечорниці, вечорниці… чари вечорові…

Хто не був на вечорницях – не знає любові…» – співали українці, йдучи на вечірні гуляння.

Вечорни́ці, досвітки, вечірки, вечорки, прядки, ходити в пряхи – було однією з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті. На вечорницях дівчата в першу чергу пряли, рідше шили, ткали, вишивали. Хлопці теж рукотворили – лагодили якісь знаряддя, латали чоботи тощо, а також оповідали казки, заважали дівчатам, танцювали. Разом вечеряли.

Здавна зібрання молодих відбувалося на вечорницях, де поєднувалося дозвілля з роботою.

На Андрія дівчата зазвичай ворожили: «Дай, Андрію, знати, яку Долю ждати!».

Але головна особливість саме Андріївських вечорниць у тому, що в цей час відбувався обряд кусання Калити. Калиту – особливий коровай круглої форми – підвішували під сволок (центральну балку в стелі) хати, і парубки по черзі, підстрибуючи, намагались відкусити шматок. Інші парубки заважали стрибаючому – могли його штурхати, навіть палицями. Тому парубок теж відбивався дрючком або пужалном. Кому вдавалось відкусити кавалок калити – той міг розраховувати скоро пізнати кохання й одружитись.

Одним із найбільш цікавих прийомів любовної магії, приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечері, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку, тощо). Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:

Андрію, Андрію!

Конопельку сію;

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Святий Андрію,

конопельки сію –

дай же, Боже, знати,

з ким весілля грати!

Саме в народних традиційних розвагах і ритуалах зберігається етнічна пам’ять. Обрядові тексти – пісні, приказки тощо, це і є код нації, нагадує історик, автор етно-культурного проекту «Лялина світлиця» О. Щербань.