Праворульні автомобілі часів СРСР

Вітчизняний автопром в деякі періоди ХХ ст. бував доволі активним на міжнародному ринку. І часом пропонував свої автомобілі у виконанні для лівостороннього руху – тобто з правим кермом.

Варто зазначити, що радянський праворульний експорт розпочався з українського ЗАЗу і ним же і закінчився.

Радянські авто мали імідж міцних та невибагливих, багато які відрізнялися сучасними характеристиками. На фото «Москвич-427» 1972 р. в. англійського вчителя Еда Хьюджеса (Ed Hughes).

ЗАЗ-965С (1960 р.)

Праве кермо за офіційною версією він отримав не заради експорту, а для зручності поштарів. Літера С в назві означала «Связь» – так маркувалися поштові машини у тодішній країні. В технічному плані дати «Запорожцеві» праве кермо було нескладно, але серійне виробництво потребувало додаткових витрат.

Як і в сучасних вантажо-пасажирських (комерційних) версіях машинок В-класу, у «горбатого» зробили глухими задні бокові вікна, а на місці заднього сидіння спорудили ящик для поштової кореспонденції. Завантажувати її доводилося через ті ж самі бокові пасажирські дверцята, але для компенсації цієї незручності організували одну суттєву «зручність»: поставили кермо праворуч, щоб водій-поштар не обходив машину щоразу, зупиняючись біля чергової поштової скриньки, розташованої на тротуарі.

«Волга» ГАЗ-21П (1963 р.)

Першу «Волгу» в принципі продавали за кордон відносно небагато, адже автомобілів «державного» класу бракувало і всередині країни. Проте, з іміджевих міркувань потрібно було представити цей в цілому вдалий автомобіль у певних країнах. У тому числі й тих, де встановлено рух по лівій стороні.

«Волгу» першого покоління у Великій Британії знали і до появи її праворульної модифікації. Для консервативної Британії це був цілком прийнятний автомобіль.

Тож було спеціально створено версію «Волги» з правим кермом, яка випускалася протягом кількох років. З відмінностей – більш потужний (плюс 5 – 10 к.с.) двигун, як і в інших експортних комплектаціях, більша кількість хрому та важіль МКП, перенесений з керма на підлогу.

Зручного важеля МКП на кермі праворульну «Волгу» позбавили: робити спеціальний «правий» механізм вважали нерентабельним. В Англії й досі знаходять оригінальні екземпляри ГАЗ-21П.

У Великій Британії «Волга» коштувала 1113 фунтів (стилістично схожий однокласник Volvo 120 коштував 1201 фунт, а VW Beetle – 690 фунтов). Цікаво, що праворульна «Волга» ГАЗ-24 (1969 р.) теж була офіційно доступна у Британії, але вже за спеціальним замовленням.

«Москвич-408П» (1964 р.)

“Москвичі” другої та третьої генерації (моделі 407/403/408/412) були серед найуспішніших продуктів вітчизняної промисловості, адже у 1960-ті роки більша частина їх йшла на експорт, приносячи країні валюту. Тому не дивно, що для цілком актуального для свого часу 408-го та його рестайлінгової версії 412-го зробили модифікацію з правим кермом.

Фургони на базі «Москвич-408» і «412» були вдалим поєднанням зручності, міцності і доступності.

Зокрема, у Великій Британії седан «Москвич-412» коштував 749 фунтів – лише на 25 фунтів дешевше за більш свіжого однокласника Fiat 124, з якого незабаром зробили «Жигулі». Крім того, британці купували 3-и та 5-дверні універсали, фургони та пікапи на базі «Москвича». Міцна та динамічна машина мала непоганий попит у практичних британців, тим більше що і з точки зору стилю «чотириста восьмі» та «дванадцяті» були тоді у тренді.

«Жигулі» ВАЗ-2101 (1975 р.)

Вся продукція ВАЗу, побудованого хоча і за радянськими вимогами, але за європейськими стандартами, продавалася за кордоном, а точніше – на усіх континентах. Тому практично всі тольяттінські моделі мали «праворукі» версії. В деяких країнах на ринку одночасно були присутні «Лади» (закордонне найменування «Жигулів»), і Fiat 124, з якого їх було скопійовано.

У середині 1970-х естафету успіху на європейських ринках перейняли Lada відразу кількох модельних лінійок.

Парадоксально, але у британців цінник нашої «одинички» Lada 1200 аж у 981 фунт був значно вищим за її прототип Fiat 124, за який у базовій версії просили 774 фунти. Про те, що Lada має набагато міцніший кузов та суттєво модернізовану ходову частину, європейські споживачі добре знали.

«Таврія» ЗАЗ-110220/-110236 (1990 р.)

«Таврія» як найактуальніша модель Союзу кінця 1980-х планувалася до експорту, у тому числі і в країни правого керма. Праворульні “Таврії” у 1991 – 1993 роках постачалися у Велику Британію, а також на Мальту. Крім правого керма, машина мала оцифрований у милях спідометр та вакуумний підсилювач гальм, який став доступним на внутрішньому ринку лише через кілька років.

На початку 1990-х «Таврія» з правим кермом постачалася до кількох країн. Відомо також, що частина праворульних «Таврій» мала двигуни з інжекторною паливною системою – це на початку 1990-х! Багато ЗАЗ-11022 за кордон не потрапило, адже їхній випуск припав саме на період виробничих проблем на ЗАЗі, не було все гаразд у ті неспокійні роки і з дистриб’юторською мережею. Хоча відомо, що «Таврії» з лівим кермом, хоча і у невеликій кількості, але цілком успішно експлуатувалися в кількох європейських країнах, наприклад, в Італії та Греції.

Конструкцію «Таврії» з правим кермом створили ще за радянських часів, а за кордон її продавали вже за часів Незалежності.