Чого не варто казати мешканцям Кам’янського в спілкуванні з переселенцями

Є такі слова, яких не варто вживати у спілкуванні з переселенцями та іншими постраждалими від бойових дій, попереджають психологи. Таких людей в Кам’янському стає все більше.

Автор: Валентин Фіголь.

Більше 5 000 вимушених переселенців вже прийняло Кам’янське. І потік не вщухає. Багато мешканців міста допомагають постраждалим від війни. Жертви перебувають у непростому емоційному стані.

При спілкуванні з людьми, які так чи інакше постраждали від війни, варто бути обережними, щоб не завдати більшої емоційної шкоди. Про це розповіла психолог Ганна Панфілова.

Не кажіть: «Я розумію, що ви пережили». Кожен із нас зазнав різних втрат на війні. І тому насправді зрозуміти іншого просто неможливо, така фраза виглядатиме лицемірством.

Замість того, щоб сказати: «Я розумію, що ти пережив», психолог рекомендує сказати: «Те, що ти пережив, жахливо. Мені дуже шкода, що ти мусив через це пройти». Або «Я навіть не уявляю, через що тобі довелося пройти».

Під час спілкування не вдавайте, що нічого не сталося, не ігноруйте тему війни

Вам може здаватися, що слова зайві, але мовчання може поранити, як і необережні слова. Для людини, яка пережила жахливу подію, важливо, щоб її досвід визнали. Мовчання створює ефект вакууму, в якому людина залишається віч-на-віч зі своєю травмою.

Визнайте тяжкість ситуації та страждання. Декілька слів можуть бути достатніми: «Те, що сталося, дуже страшне».

Не давайте оцінок тому, що людина зробила, не зробила, і тому, що вона відчуває. Наприклад: «Вам краще було одразу поїхати», або «Ти маєш радіти, що вижив». Швидше за все, людина і так картає себе, що зробила недостатньо.

Не узагальнюйте – «Всім нам погано». Не переводьте фокус на себе чи інших людей. Тим більше не порівнюйте ситуацію людини з іншими. Якщо з вами вирішили поділитися – вислухайте це до кінця, висловіть співчуття та підтримку. Зараз не час порівнювати втрати.

До недоречних можна віднести і слова: «Принаймні твій дім не згорів», «Добре, що твої рідні залишилися живими». Такі слова лише знецінять втрату людини.

Співчувайте, але не виктимізуйте людину, не зациклюйтесь на статусі жертви. Підкресліть сильні сторони, ті, що допомогли людині вижити, впоратися та подбати про себе та інших у гострій кризі. Висловлюйте захоплення, кажіть, чим саме в поведінці людини ви пишаєтеся.