Розарій в Кам’янському зустрічає гостей весняним буянням квітів та парадом черепах

Розарій ПАО «ДніпроАзот» – справжня ботанічна та туристична «родзинка» Кам’янського, яка існує 46 років, але досі в місті є люди, які питають: «А де це така краса?»

Попри воєнний час, розарій працює і вабить гостей буянням весняних квітів та дефіле черепах в ставку.

Автор: Валентин Фіголь.

Розарій, про який йдеться, розташований в зеленій зоні між Січеславським шляхом та будівлею Палацу культури «Хімік». Шлях до нього пролягає між руїнами старої льодової арени та недобудованим спорткомплексом, який будували за державні гроші до «Євробаскету», але потім покинули.

Навіть серед мешканців Соцміста є люди, які не те що ніколи не бували в розарії, а навіть не знають про його існування. Тим не менш, затишні алеї розарію зрідка бувають порожні. З самого ранку сюди приходять люди: пенсіонери поодинці та групами, батьки з дітьми, компанії молодих людей.

Так, навіть в похмурий квітневий день тут знайшлося кілька відвідувачів. Що цікаво – двоє дорослих людей мешкають далеко від розарію і від Соцміста…

Сьогодні в розарії ще нема троянд – не сезон. Але, завдяки дбайливому догляду працівників, тут квітнуть тюльпани, нарциси, іриси, плодові дерева та декоративні кущі.

В північно-східному куточку розарію є невеличкий ставочок з проточною водою. В ньому живуть черепахи. Вони вже почали вилазити на берег і неквапно дефілюють, даючи змогу собою милуватись.

Розарій існує вже 46 років. Тут, завдяки зусиллям колективу, зібрані та збережені сотні видів рослин.

Колись на цьому місці, в санітарно-захисній зоні тодішнього азотно-тукового заводу, існував старий покинутий питомник рослин для озеленення новозабудов. В 1975 році, з ініціативи головного архітектора «Азоту» Валентини Матчиної, було розпочато будівництво розарію. Об’єкт будували за гроші заводу, в будівництві брали активну участь робітники підприємства – приходили на «суботники» у вільний від роботи час.

Розарій будували як «вічнозелений меморіал загиблим у Великій Вітчизняній війні» – так написано на меморіальній дошці. Рослини для нього привозили з усіх країв СРСР.

Розарій знав і темні часи: в 90-ті роки його практично покинули напризволяще, і багато років об’єкт простояв пусткою – зачинений для відвідувачів, практично без догляду. Але з десяток років тому адміністрація заводу вирішила оживити унікальну зону відпочинку. Відтоді розарій знову працює: за ним доглядають, охороняють.

Варто зауважити, що розарій, як і Палац культури «Хімік», мабуть, останні в Кам’янському вагомі об’єкти соціальної сфери, якими опікується приватне промислове підприємство – «ДніпроАзот».

Розарій зустрічає гостей щодня. Вхід відвідувачів вільний: персонал лише просить, щоб гості не нівечили рослини та не турбували черепах.