Про образу силовиків та перспективи політичних репресій в Кам’янському

День пам’яті жертв політичних репресій відзначається в Україні 15 травня. Вісім років тому місцевий поет-дисидент Володимир Сіренко на привітання з цього приводу перепитав автора: «Ви про жертви яких репресій – минулих чи майбутніх?..»

Автор: Валентин Фіголь.

Сьогодні в Україні йде війна проти російських агресорів, і влада приймає чимало «законів воєнного часу». Серед них є такі, що обмежують права громадян і розширюють можливості силових структур. В таких умовах, як показує світова та вітчизняна історія, виникають ризики перетворення правоохоронних органів на репресивні.

Наприклад, 3 травня 2022 року український парламент ухвалив у першому читанні проєкт закону 5050-1 щодо захисту честі і гідності працівників правоохоронних органів. Він розглядається за скороченою процедурою у зв’язку з воєнним станом.

Проєкт вводить два нових адміністративних правопорушення, яких раніше не було. А саме:

• частина третя ст. 185 Кодексу про адміністративне правопорушення в такій редакції: «Публічна образа поліцейського при виконанні ним службових обов’язків або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку»;
• частина третя ст. 185-10 Кодексу про адміністративне правопорушення в такій редакції: «Публічна образа військовослужбовця, працівника Державної прикордонної служби України при виконанні ними службових обов’язків, пов’язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в’їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України».

Законопроєктом запроваджується відповідальність за публічну образу поліцейських, військовослужбовців та прикордонників.

Проєктом передбачено покарання за образу у вигляді штрафу від 1700 до 5100 грн, за образу прикордонника – від 3400 грн до 6 800 грн, або громадських робіт від 20 до 30 годин.

І тут вбачається можливість для силовиків маніпулювати новим інструментом, використовуючи його для репресій громадян. І ось яким чином.

Термін «образа» не є чітко визначеним у проєкті закону, його визначення нема і в українському законодавстві. Це створює певні нюанси в застосуванні відповідальності за дії, які силовик може сприйняти як образливі.

Зокрема, виникають проблеми в того, хто публічно обговорює роботу поліцейських, військових або прикордонників: через ЗМІ, соціальні мережі, коментарі в інтернеті, виступи на мітингах, конференціях тощо. І ризикують не лише журналісти: коментарі всіх громадян підпадають під дію цього законопроєкту.

Закон дає право силовику вирішувати – образили його чи ні, і відповідно заявляти про образу. Заяву розглядатимуть колеги-силовики… В адміністративному судочинстві все відбувається швидше і простіше, ніж у кримінальному…

Буде досить факту висловлювання і заяви представника органу влади, що висловлювання його ображає. Під категорію «образливих» можуть потрапляти критичні, іронічні, сатиричні та інші негативні висловлювання. Новація законодавства може стати підставою для переслідування журналістів і активістів за критичні публічні висловлювання навіть тоді, коли ці висловлювання обґрунтовані та підтверджуються фактами – адже навіть справедливі негативні висловлювання можуть ображати…

Новий проєкт закону дозволяє поліції, військовим та прикордонникам затримувати особу до трьох годин для складання адміністративного протоколу й доставлення цієї особи до поліцейського відділку. Це створює окремі можливості тиску на журналістів та активістів під час затримання та в поліцейському відділку. Фактично таке правопорушення, як образа, стає ідеальним для здійснення тимчасового затримання людини в будь-який час, коли це потрібно поліцейському.

До того ж новий законопроєкт – це прецедент введення відповідальності за образу. І виникають побоювання, що сфера застосування такої відповідальності може надалі збільшуватися – згодом не можна буде «ображати» взагалі представників влади чи провладного політикуму…

«Логіка репресій завжди та сама, – казав поет-дисидент В. Сіренко. – Спочатку зачищають опозицію, а потім – тих, хто допомагав зачищати опозицію».