Чи на часі розваги у воєнний час?

«Як можна розважатися, коли йде війна?» – це питання час від часу задають мешканці Кам’янського. Ось що з цього приводу думають фахівці з людської поведінки – лікарі, психологи та тренери.

Автор: Валентин Фіголь.

Життя є великою цінністю, його не можна змарнувати. Тому одна з головних навичок, яку нам треба опанувати зараз, – менеджмент енергії, вважає Олег Романчук, лікар-психотерапевт центру “Коло сім’ї”, директор Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії.

Щоб мати сили для життя, людина має відпочивати та відновлюватись фізично та психічно, каже лікар: «Треба встановити ритм, де і як ми будемо відновлюватися. Слід побудувати свої зупинки, станції відпочинку. У таких зупинках має обов’язково щось бути для тіла, бо під час руху воно генерує енергію. Тіло має рухатись, щоб мозок поповнювався енергією, певними біохімічними речовинами. Наприклад, попрацювали годину – 10 хв фізкультури.

Також нам потрібен соціальний час – добрі стосунки. Виконали завдання – попили кави з колегами. Поділилися досвідом, почуттями, отримали соціальний ресурс підтримки.

Ще трішки тиші, природи, краси. Також має бути достатній сон, і щось, що нас надихає: музика, книжки, натхненні відео – щось, що наповнює серце світлом. Після роботи можете пройтися парком, щоб трішки більше часу побути наодинці, відновити сили».

«Все залежить від контексту», – так відповіла на тезу «розваги не на часі» психолог з Кам’янського Інна Нікітіна. Вона нагадала, що розваги можуть бути терапією, яка рятує людей від згубних наслідків стресу.

Варто не плутати «пир во время чумы» та активність – спорт, зокрема, як засіб зняти психічне навантаження. Так вважає Андрій Шамардін, тренер з бойового мистецтва Він Чунь: «Це крайнощі – ходити із заплаканими очима весь час. Може наші вороги й хотіли би, щоб ми тільки стогнали та рюмсали…»

Постійна скорбота, пригніченість, відсутність руху призведе тільки до психічних розладів, переконаний тренер Шамардін: «На мою думку, потрібно кожному на своєму місті зосереджено виконувати свою роботу, та займатися тим, що нашу психіку розвантажує».