Екскурсія в історію озеленення Кам’янського: сади, парки та цвинтар

Автор: Валентин Фіголь

Екскурсію місцями, де колись були міські парки та цвинтар Кам’янського, яка відбулась 9 липня, можна назвати подорожжю в історію озеленення нашого міста.

Кам’янське завжди було зеленим містом, мешканці якого дбайливо ставились до озеленення, розповіла екскурсовод та літератор Любов Алексієвська.

Початок міської забудови після відкриття металургійного заводу одразу проявив цю особливість. Керівництво підприємства здебільшого були вихідцями з країн, де степова українська спека незвична. Тому Верхня Колонія, а згодом і Нові плани – забудова для заводської еліти, були дбайливо озеленені. Біля кожного будинку був садок, вздовж вулиць – алеї.

Садівники Кам’янського були настільки успішними, що відправляли свої фрукти навіть у столицю Російської імперії, розповіла Л. Алексієвська.

В 1900 році було відкрито Народну аудиторію – нині міський академічний муздрамтеатр. Навколо аудиторії було розбито європейського рівня парк з павільйонами для розваг, літнім театром, майданчиком для оркестру…

Вже за радянських часів частину парка зрубали та зробили там майдан, який встиг поносити ім’я Леніна, Гітлера, Гагаріна та 250-річчя. Колись на цьому майдані були фонтани та клумби.

В часи Другої Світової війни парк, який називався парком Шевченко, вельми постраждав від бойових дій та вирубки на дрова. Потім його відновили на суботниках металурги.

Більше десятка років тому ще фрагмент парку було перероблено на Соборний майдан.

Від залишків парку Шевченко екскурсанти перейшли до зарослої алеї, яка йде на захід від вулиці Р. Лісовського поза станцією швидкої меддопомоги.

Ще у 30-ті роки 20 століття, як розповіла екскурсовод, місцеві комсомольці власноруч насадили тут парк, який так і назвали – Комсомольським. Наразі тут досить занедбана алея вздовж вулиці Головна Селищна.

Вулиця Р. Лісовського, названа на честь кам’янчанина, який жив за кордоном, був відомим художником-графіком і намалював, зокрема, емблему німецької авіакомпанії «Люфтганза» – своєрідна «алея-меморіал людської жадібності». Тут нема жодної ялинки з непошкодженою верхівкою. В 1999 році всі молоді тоді ялинки хтось спиляв під Новий рік…

Алеєю понівечених ялинок екскурсанти увійшли до центрального парку відпочинку Кам’янського. Парк було споруджено після Другої світової війни на місці старого міського цвинтаря. Цвинтар називався «заводським» – його було відкрито невдовзі після металургійного заводу. Територія цвинтаря також була дбайливо озеленена – особливо частина в районі колеса огляду, де була так звана «європейська» частина цвинтаря.

Люди, які розбудовували Кам’янське, зауважила пані Алексієвська, завжди розуміли значення зелених насаджень для комфорту мешканців. Тому місто, за проєктами архітекторів, завжди було озелененим: ще десяток років тому з того ж колеса огляду центральна частина міста виглядала суцільно зеленою.