Про благодійників з Кам’янського розповідають «Новини Ватикану»

Автор: Валентин Фіголь.

Війна в Україні пробудила в людях єдність та бажання допомогти, розповідають благодійники фонду «Карітас» з Кам’янського в інтерв’ю для «Новин Ватикану».

Про досвід волонтерської діяльності у воєнний час розповідають керівники БФ «Карітас Кам’янське» панотець Ігор Пагулич та його дружина Марія «Новинам Ватикану».

Після 24 лютого місто Кам’янське, що на Дніпропетровщині, стало одним із місць транзиту і притулку для тих, хто втікає від війни. Сюди прибуло понад 20 тисяч переселенців. Місцевий осередок благодійного фонду Карітас, що діє при греко-католицькій парафії Преображення Господнього, був однією із перших організацій, що відгукнулися на потреби переселенців, допомагаючи їм ліками, продуктовими та гігієнічними наборами, організовуючи переїзд в західні області країни.

На сьогодні осередок вже надав допомогу приблизно 30 тисячам осіб, постраждалих від війни.

Двічі на тиждень «Карітас» пропонує тим, хто потребує готові обіди, до приготування яких долучаються волонтери. Щоразу на такі обіди приходять приблизно 160 осіб, більшість з яких – переселенці.

«Карітас» допомагають не лише переселенцям в самому Кам’янському, але й співпрацюють з 12 територіальними громадами, яким пропонують як гуманітарну допомогу, так і психологічні консультації для дорослих та різні заняття для дітей.

Пані Марія розповіла про ще один надзвичайно важливий напрямок допомоги, яку «Карітас Кам’янське» надає внутрішньо переміщеним особам, – це дитячий центр, до якого загалом приходять приблизно 100 дітей і яким щодня пропонують театральні й спортивні заняття, а також заняття з психологом. Ділячись своїми спостереженнями щодо дітей, пані Марія зазначила, що вони найбільше страждають від втрати свого звичного середовища: «І тому цей дитячий простір, який в нас діє, сприяє тому, що діти швидше адаптовуються, знаходять друзів. Часто буває так, що діти починають дружити з дітьми з їхнього ж міста, з якими перед тим вони не були знайомі. Найбільше, що дітям потрібно, це створення нових дружніх зв’язків».

Багато людей під час війни відкрили для себе, що допомагати іншим корисно також і для власної душевної рівноваги. «Від початку військових дій до нас почало приходити дуже багато волонтерів, – ділиться отець Ігор. – Більшість з них приходили для того, щоб чимось себе зайняти, бо неможливо постійно лише переглядати новини. І вони говорили: «Коли ми тут зайняті допомогою іншим, то перестаємо думати про події війни». І дуже важливо для всіх нас, що в нас тут створилася така волонтерська спільнота, в якій є єдність, молитва і підтримка одні одних».

Пані Марія додала, що серед теперішніх волонтерів є також і самі переселенці, які спочатку прийшли по допомогу. Деякі з них стали працівниками Карітасу. «Нам приємно бачити, – зауважує вона, – що люди не закрилися у своїй нужді, а також думають про те, що можуть чимось допомогти іншим».

Війна, як зауважує панотець Ігор, безумовно, приносить велику шкоду як в Україні, так і у світі, але, одночасно, народжується єдність і бажання допомогти: «Отже, ця війна сприяє тому, що в людині народжується щось добре, і в нас в Україні народжується щось добре».