Як «правила війни» перетворюють тилове Кам’янське на фронтове

Автор: Валентин Фіголь.

Війна виправляє правила поведінки в суспільстві на свій, воєнний, лад. Той самий вчинок іноді на війні – подвиг, в мирній ситуації – злочин. Як «правила війни» поступово або раптово перетворюють тилове місто Кам’янське на фронтове – особистий погляд автора, який чимало вештається містом і бачить силу різного люду.

«Бував у вашому Кам’янському наскоком… Мирне, цивільне містечко… – пошанував наше місто військовий – випадковий співбесідник та попутник в обласному центрі. – Тилове».

Дякуючи захисникам, війна в Кам’янському лише відгукується – громом далеких вибухів та біллю втрат. Люди під час повітряної тривоги не розбігаються з дитячих майданчиків та кафе… Але в тиловому місті також помітний вплив війни на правила, за якими живуть мешканці.

Днями, наприклад, чергового злодюжку, спійманого в крамниці «на гарячому», мешканці міста приторочили до стовпа. Як виявилось, зробили це працівники приватного охоронного підприємства. Судячи з коментарів в соцмережах, чимало кам’янчан вважають, що так можна робити з громадянами. Адже злочинці поводяться, як вороги, а на війні з ворогом не до церемоній.

Оця безцеремонність із нормами законів та етики – характерна риса поведінки людей в кризових ситуаціях. Фахівці з людської поведінки навіть визначають два відмінних терміни: «етика миру» та «етика війни».

Спробуємо пояснити на принагідному історичному прикладі. Коли забудете минулу війну – почнеться наступна, каже народна мудрість.

Так сталося, що для Кам’янського та для України кінець серпня – скорботні дні, коли пам’ять турбують спогади про загиблих мешканців нашого міста.

Перші, про кого треба згадати – мешканці Дніпродзержинська, розстріляні гітлерівськими окупантами у серпні 1941 року. Щойно вступивши до нашого міста, окупанти з дивізії СС «Вікінг» за кілька днів розстріляли, за різними даними, від 600 до тисячі дніпродзержинців! За що? Достеменно невідомо, але гітлерівські командири називали це «зачисткою міста Дніпродзержинськ».

Наступні жертви війни, хай і не визнаної офіційно – українці, зокрема дніпродзержинці, розстріляні в «котлі» під Іловайськом в останні дні літа 2014 року. У цій операції було вбито понад триста українців, які вирушили захищати батьківщину.

Як було сказано вище, в мирний час і на війні діють різні правила, інші морально-етичні норми. Наприклад, підірвати себе гранатою серед ворогів – геройство. А зробити те саме серед земляків – злочин, що межує з безумством.

Або ще приклади. Обдурити споживача чи роботодавця – злочинна ницість. Перехитрити ворога – доблесть. За вбивство одного «свого» позбавлять волі, а то й життя. За знищення ватаги ворогів – нагородять та прославлять.

Вбиваючи дніпродзержинців, німецькі окупанти діяли за правилами війни. Вони «зачищали місто», наводили лад. Вони вбивали заради порядку, вважаючи свої інтереси пріоритетними настільки, що ігнорували інтереси місцевих жителів.

Іловайський розстріл – приклад застосування воєнної хитрості. Обдурити ворога, збити його з пантелику суперечливою інформацією – доблесть, пам’ятаєте? Сотні людей були доблесно вбиті, бо хтось схитрував.

Ближчий приклад: матюкатись в громадському місці – адміністративне правопорушення. Їздити містом з матюками, написаними на автомобілі – доблесть, бо матюки адресовані ворогові. Війна змінює погляд на звичні речі: крадіжка стає мародерством, нестриманість – панікерством, а критичність – провокаторством.