Спектакль з листів Лесі Українки показав театр Кам’янського

Автор: Валентин Фіголь.

Спектакль «Цілую, Леся» з листів Лесі Українки та уривків її творів показав 7 жовтня Академічний музично-драматичний театр Кам’янського.

«Цілую, Леся» – досить незвичайна вистава, створена молодою режисеркою Маргаритою Ненашевою. Текст її – уривки з листів української літераторки Лариси Косач-Квітки. Її літературним псевдонімом – Леся Українка, названий і театр Кам’янського.

З особистого листування, перед глядачами постав образ Лесі Українки. Малою дівчинкою вона промочила ноги взимку і захворіла на туберкульоз кісток. Все своє життя Леся, боролась з тяжкою хворобою, яка позбавляла її рухливості, не давала змоги займатись улюбленими справами. Може, з неї б музика вийшов незгірший за поета, питала себе юна Леся, та ба – «життя утнуло зі мною таку штуку…».

Окрім туберкульозу, на долю вразливої, чутливої дівчини випало ще й нещасливе кохання. Вона доглядала за «дорогим другом», що помирає, який в мареннях кликав іншу жінку…

Втім, був у поетеси й вдалий шлюб – теж з хворим на туберкульоз чоловіком, і двоє недужих пішли поряд, підтримуючи одне одного.

Попри біль, Леся встигла зробити чимало. Написала чудові поетичні твори. Намагалась вести активне суспільне життя: спілкувалась з видатними мислителями та громадськими діячами, закликала людей «довести, що вони живі». Палку Лесю обурювало, чому «добро мовчить, поки зло виступає в повний голос».

Лариса Косач-Квітка померла в 42-річному віці, залишивши в українській літературі свій заповіт духовної звитяги: «Я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»

Останніми писаними словами в житті Лесі Українки були «цілую, Леся», нагадала глядачам у фіналі вистави акторка Марина Юрченко.