Про особливості знайомства з дівчатами у воєнний час

Автор: Валентин Фіголь

Воєнний час накладає свій відбиток на всі сторони людського життя та стосунків. Навіть знайомство з дівчатами набуває своєрідності. Про те, який відбиток наклала війна на такий романтичний аспект людських стосунків, як знайомство, розповів військовослужбовець, що служить в підрозділі, тимчасово розташованому біля Києва.

Розповідь подано від першої особи, без збереження стилю (через специфіку військового лексикону).

«Заходжу я в метро. Переді мною чимчикує невисока тендітна дівчина з наплічником та зимовим спальником в руці. Дівчина мені одразу сподобалась, тому я обігнав її й таким собі козарлюгою починаю: доброго дня, дозвольте Вам допомогти… Хапаю наплічника та спальник, дівчина посміхається і я бачу – начебто воно, є контакт! Хвацько понавішував на себе її багаж і починаю знайомство. Я такий-то, а Вас як звуть? Отак, відповідає красуня і знову всміхається. Я, окрилений вдалим початком, продовжую гнути лінію галантного кавалера і пропоную придбати їй одноразового квитка в метро (сам користуюсь багаторазовим, бо часто доводиться їздити в метро). А вона мені відповідає, знову всміхаючись: в мене УБД (учасник бойових дій, має право безплатного проїзду – прим. «Пильний погляд»).

І я, весь такий із себе здоровило-красень-козарлюга, миттєво знічуюсь до німоти… Так закортіло стати на коліна перед цією манюнею і просити вибачення за те, що я тут у відносній безпеці “наїдаю пику”, а вона там ризикує життям, захищаючи й мене теж. Або схопити її на руки та нести разом з багажем (для оповідача, з його атлетичними характеристиками, це не перебільшення і не фігура мови – прим. «Пильний погляд»)!

Дівчина посміхається знову і мені: Та не переймайся, в кожного своя служба…

Познайомились, зараз у нас фаза романтичного листування – служимо в різних місцях. Клопочу про переведення мене ближче до моєї коханої. Сподіваюсь, це наша доля».