Любовна магія та «засівання конопель» – традиції свята апостола Андрія

Автор: Валентин Фіголь

Любовними обрядами та веселою гульбою відзначали українці День християнського апостола Андрія Первозваного 13 грудня.

Апостол Андрій в християнській традиції перший був покликаний Христом в супутники та учні – тому й називається Первозваним. Виявляється, день, коли заведено вшановувати його, українці відзначали як молодіжне свято – веселими гулянками та любовними ритуалами. Про народні традиції святкування Дня Андрія розповіла Олена Щербань, доктор історичних наук, авторка етнокультурного проєкту «Лялина світлиця».

На Андрія жінки намагалися обмежувати роботу по господарству: зокрема, пекти хліб, шити та прясти. Натомість влаштовували святкові Андріївські вечорниці. Люди розважались в умовах практично «блекауту» – без електрики та інтернету.

«Добрий вечір, господине,

Славна молодице,

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Вечорниці, вечорниці… чари вечорові…

Хто не був на вечорницях – не знає любові…» – співали українці, йдучи на вечірні гуляння.

Вечорни́ці, досвітки, вечірки, вечорки, прядки – були формами осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті. Зібрання молодих відбувалося на вечорницях, де поєднувалося дозвілля з роботою.

На вечорницях дівчата пряли, шили, ткали, вишивали. Хлопці лагодили якісь знаряддя, латали чоботи тощо, а також оповідали казки, розважали дівчат, танцювали. Разом вечеряли.

На Андрія дівчата зазвичай ворожили: «Дай, Андрію, знати, яку Долю ждати!».

Але головна особливість саме Андріївських вечорниць у тому, що під час відбувався обряд кусання Калити. Калиту – особливий коровай круглої форми, підвішували під сволок (центральну балку в стелі) хати, і парубки по черзі, підстрибуючи, намагались відкусити шматок. Інші парубки заважали тому, що стрибає – могли його штурхати, навіть палицями. Тому парубок теж відбивався дрючком або пужалном. Кому вдавалось відкусити кавалок калити – той міг розраховувати скоро пізнати кохання й одружитись.

Одним із цікавих видів любовної магії присвячених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечері, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку тощо). Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:

«Андрію, Андрію!

Конопельку сію;

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Святий Андрію,

конопельки сію –

дай же, Боже, знати,

з ким весілля грати!»

Саме в народних традиційних розвагах і ритуалах зберігається етнічна пам’ять. Обрядові тексти – пісні, приказки тощо, це і є код нації, нагадує історик О. Щербань.