Літературні різдвяні зустрічі стартували в Кам’янському

Автор: Валентин Фіголь

Саме в Кам’янському відбулася прем’єра святкових літературних зустрічей, присвячених Різдву, які цьогоріч започаткував Літературний Клуб «СвітоГЛЯД».

Географія заходів, які підготувала до Різдва команда ерудитів і інтелектуалів «СвітоГЛЯДу», доволі широка: Кам’янське, Дніпро, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг. Тож старт відбувся в бібліотеці на проспекті Шевченка і виявився захоплюючим і атмосферним.

Саме деталям інтер’єру – прикрасам, ароматам, організатори присвятили велику увагу. Відвідувачі мали опинитися в атмосфері святкування Різдва з його традиційними атрибутами. Різдвяний вінок спеціально для Клуба виготовили місцеві дівчата з волонтерської жіночої організації «Яворина» (очільниця – Олена Залевська). А ще були ялинки, гірлянди, духмяний чай з цукерками й купа мандаринів і апельсинів для відвідувачів. А ще – книги, і розмови про книги…

Цього разу в Клубі обговорювали одразу декілька книжок, які об’єднувала тема Різдва. Класична повість Чарлза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» і твір нашого земляка Миколи Гоголя «Ніч проти Різдва».

Як виявилося під час заходу, Діккенса читало досить мало людей, а Гоголя читали усі, але лише російською, тобто мовою оригіналу. Максим Дорофєєв, модератор зустрічі, порадив прочитати український переклад, щоби переконатися, що українська мова виглядає дуже органічно для «Вечорів біля Диканьки». «І навіть назва – «Ніч ПРОТИ Різдва», перекладена дуже влучно і змушує одразу задумуватися про велике протистояння світлих і темних сил», – наголосив очільник «СвітоГЛЯДу».

Досить часу було приділено Діккенсу. Що таке його класичні різдвяні повісті? Це, процитував М. Дорофеєв британського письменника Честертона, «повісті снігу, туману і радості». «Дійсно, скоро вже буде 200 років, як Діккенс написав свою «Різдвяну пісню» (1843 р), а ми й досі в полоні тієї теплої різдвяної історії, яка просякнута затишком родинного тепла, дива, добра і любові», – наголосив ведучий вечора. Гортаючи сторінки мерзнеш і грієшся разом з бідною, але щасливою родиною Кречетів, злишся, співчуваєш, жалієш і радієш, нарешті, щодо персони Скруджа, наспівуєш різдвяні пісні (колядки) у славу Христа і просякаєш благодаттю добра і світла, що дарує «Різдвяна пісня».

На Різдво, коли на вулиці хуртовина і темрява, холодно і непривітно, як добре в родинному колі відчути тепло домашнього вогнища – вогнища миру, любові, добра, нагадав пан Дорофеєв. Це і є наша фортеця, яка береже нас від негараздів сьогодення. Солоха і Чуб, Вакула й Оксана, козаки та цариця. А ще чорт, відьми й нечиста сила! Хто не знає гоголівського сюжету? Але і тут організатори знайшли цікаві моменти, наголосили на певних акцентах і захопили, зачарували аудиторію гумором, історичними фактами й святочними дивами. Разом з Вакулою і чортом злітали до «Петембургу», щоби плюнути у вічі північному сусіду, спільно з молодим Гоголем розбиралися в постаті Пацюка і смаку його вареників, трепетно тішилися з кохання коваля і дочки Чуба, намагалися вчинити суд святої інквізиції над відьмами. Але, узявши до уваги, що вони українські відьми, вирішили залишити їх як фольклорне надбання нашого народу.

Рекордні дві години дійства минули. За вікном тихо падав сніг. Здавалося, що англійцю Діккенсу було комфортно в бібліотеці на Шевченка, а Гоголю було тепло серед своїх. Відчуття свята і дива наповнювало серця і приміщення.

«У Ночі немає жодного шансу проти Різдва. Обов’язково настане світлий ранок, – прокоментував подію М. Дорофеєв. – І тоді залунає різдвяна пісня. Переможна різдвяна пісня – пісня віри, надії, любові».