Як говорити з дітьми про смерть близьких, розповіла психолог з Кам’янського

Звістка про смерть близької людини може захопити зненацька. Як повідомити про трагічну подію дитині, як говорити з дітьми про втрати та смерть близьких? Про це розповіла Вікторія Лобенок, психолог з Кам’янського, фахівець з родинних стосунків.

Автор: Валентин Фіголь.

Психолог рекомендує, при отриманні звістки про смерть близької людини, спочатку самому усвідомити цю інформацію. Відчути її на собі. «Спочатку, розберіться зі своїми почуттями, заспокойтеся і згадайте те, що це ви відповідальні за життя та безпеку дитини, а не навпаки, – рекомендує В. Лобенок. – Це нелегко, я знаю. Але, я вірю, що краще, хай дитина почує це від вас, ніж потім буде звинувачувати вас усе життя, що ви її обдурили».

Треба дітям говорити правду про те, що сталося, наголошує психолог. Але важливо пам’ятати, що в кожному віці дитина сприймає інформацію по-різному. Не треба дитині розказувати всі деталі події.

Достатньо чесно сказати дитині від 5 до 11 років, що цієї людини вже не має. Вона загинула чи померла.

В підлітковому віці варто відповідати чесно на запитання, якщо дитина їх задає.

В кожному разі, це є горе для всієї родини, і кожен має право на горювання, просто кожен це робить по-своєму.

Так, діти можуть реагувати емоційно та своєю поведінкою. Фахівець не радить вживати таких висловів, як «заспокойся, все буде добре» чи «чого ти такий агресивний?..»

Краще говорити про свої відчуття та емоції. Це нормально – плакати, злитися, навіть відмовлятися розмовляти.

Тут психолог відзначає важливий момент. Якщо дитина не хоче з вами говорити про це, чи відмовляється чути щось від вас, не треба її змушувати це робити. Дайте їй час.

Так і скажіть, акцентує пані Вікторія: «Я поруч і готовий/готова говорити з тобою про твій біль, наприклад. Коли будеш готовий, приходь, поговоримо».

Від батьків дитина має отримати хоча б таких три важливі батьківські допомоги:

1. Обговорення та вислуховування. Відверті розмови зменшують напругу, як у дитини, так і у батьків.
2. Щоденні справи та гра. Задають ритм новому життю.
3. Дотики та фізичний комфорт. Це про безпеку. Це говорить дитині, що близькі поруч і вона в безпеці.

Якщо ви на війні, а ваші діти в дома на вас чекають, вам не треба обіцяти, що ви обов’язково повернетеся, зазначає психолог. Це неправда. Це війна – і гарантії відсутні.

Рекомендується говорити такі слова:

“Я все зроблю для того, щоб повернутися!”

“Я все зроблю, щоб підтримувати зв’язок.”

“Я тут для того, щоб захистити тебе/вас”.

По-перше, це мотивація для вас точно вижити, а для дітей – уникнути почуття провини, розчарування та формування почуття недовіри, як до людей, так і до всесвіту.

«Теорія це одне, а зробити – це, вже інше, – визнає психолог Лобенок. – Тому дійте згідно зі своєю ситуацією та дослухайтеся до своїх почуттів. Бо тільки ви знаєте свою дитину, і тільки ви зможете надати їй почуття безпеки в цей момент».

Якщо важко говорити з дитиною про смерть, психолог рекомендує звертатися по допомогу.