В Кам’янському архіві відкрито документальну виставку до Дня народження Тараса Шевченка

Щороку весна нагадує нам про Тараса, про незбагненну суть його слова. І кожного року в березні українці вшановують пам’ять видатного Кобзаря, патріота України. В Кам’янському стало доброю традицією проводити документальні виставки в архівному управлінні міської ради, присвячені Дню народження видатного Митця, який відзначається сьогодні, 9 березня.

Про це повідомила пресслужба міськради.

«Тарас Шевченко для України та в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом. Своєю творчістю Т. Г. Шевченко відкрив нову епоху в українській літературі, створив чудові зразки поезії, які могутньо зазвучали над світом, як пристрасний заклик до активної боротьби за кращу долю. Натхненні поетичні твори Тараса Шевченка – неоціненний скарб світової літератури – стали надбанням широких народних мас.

Т.Г.Шевченка без перебільшення можна назвати й геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості.  Це прекрасно, що нині ми повертаємо собі національну самосвідомість під знаком Шевченка. Бо він був гуманістом та інтернаціоналістом, не мав ані краплини упередженості проти інших народів; любив Україну, за неї стояв непохитно, і себе віддав не тому, що хотів її підняти над іншими народами, а, тому що хотів бачити її рівною з іншими
у сім’ї світовій – «сім’ї вольній, новій»», – розповідають про Кобзаря співробітники архівного управління Кам’янської міськради.

Вони зазначають, що за два століття після смерті поета накопичений величезний інформаційний матеріал про його життя і творчість. Видані цікаві спогади сучасників: художників, літераторів, громадських діячів, істориків, етнографів, акторів, представників духовенства, військових, політиків, рідних і близьких поета, і навіть звичайних селян. У цих спогадах по крихітках відтворюється живий і неповторний образ Тараса Григоровича, його чуйна і зворушлива душа, погляди й світогляд.

«Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної й національної справедливості, відданістю правді й свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук і болю, скільки для цього треба було прозрінь думки й висоти духу? Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а і його епоху, атмосферу життя суспільства, його сучасників. І не тільки однодумців та друзів, а й супротивників, опонентів і антиподів. Увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв епохи, що у своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій він був собою.

Великий подвиг Тараса Шевченка полягав передусім у тому, що відроджувану літературу свого народу він запліднив найпередовішими ідеями свого часу і навіть випереджальними. Не запозиченими
(хоч начитаність його, відбита в щоденниках і в автобіографічних повістях, безсумнівна, а зацікавлення його досягненнями людської думки було постійно велике), а тими, до яких підводив і досвід власного народу, які народжувалися з болю і роздумів про нього, з потреб боротьби за його кращу долю, за його майбутнє. І, звичайно ж, з високого поняття про людину, про людство», – додають історики міського архіву.

У документальній виставці в архівному управлінні Кам’янської міської ради, присвяченої Дню народження видатного Митця експонуються: збірники поезій, копії документів про життя і творчість поета, колекція Кобзарів. Найдорожчий для архівістів «Кобзар» (орієнтовний період видання 1911–1917 роки), подарований архівному управлінню О.Ковалем.

Колекція збірників творів поета поповнилась новими екземплярами та портретом Т.Г.Шевченка.

Частиною виставки є копії сепій Т.Г.Шевченка – малюнки, що їх виконали фарбою сіро-коричневого кольору, відомою під назвою сепії (виготовляється з так званої чорнильної залози морських каракатиць).

В архівному управлінні розповіли, що до сепії Шевченко звертався дуже часто, особливо в період заслання у Казахстані, і створив чудові зразки своєрідного монохромного живопису, віртуозно використовуючи прозорість фарби, найтонші градації коричневого кольору. В цій техніці він досяг виняткової майстерності відтворення простору, світлотіньового моделювання предметного оточення, психологічної його характеристики. Сепію художник використовував у роботі над ілюстраціями, для виконання підготовчих малюнків до гравіювання, в пейзажних замальовках і особливо успішно – в портретах і сюжетних малюнках, що мають самостійне мистецьке значення. Він настільки призвичаївся до цієї фарби, що, коли не її не було під рукою, розробляв до тону її бістр. Бістр – чорно-біла фарба, яку виготовляють із сажі букового дерева.

Шевченко почав використовувати сепію ще під час навчання в Петербурзькій Академії мистецтв. Він міг бачити малюнки свого вчителя К. Брюллова, виконані в Італії та Греції. До цієї техніки він вдавався в роботі над малюнками, які виконав на Смоленському кладовищі, зокрема, працюючи над картиною “Хлопчик – жебрак, що дає хліб собаці”, за яку у вересні 1840 здобув срібну медаль 2-го ступеня. Сепією виконано ілюстрацію до повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”(1842), а також два начерки “Сліпий” (“Невольник”) (1843).