Чи дійсно соцмережі винні у психічних розладах сучасних дітей

Перше, що спадає на думку, коли ми хочемо знайти причину змін у психіці та поведінці сучасних дітей, – це соціальні медіа, компʼютерні ігри та інтернет. Але крім цього, за словами дитячого і підліткового психіатра Дениса Угрина, є багато інших чинників.

Як повідомили у МОЗ, у 2017 році, ще до пандемії COVID-19, вперше за понад 160 років спостережень був помічений зріст поширеності психіатричних розладів серед дітей, зокрема серед дівчат. Найчастіше це були випадки емоційних розладів, як-от депресія і тривожні розлади.

«Ми точно знаємо, що зараз, наприклад, у Британії, у більшості західних країн психічне здоровʼя дітей є найгіршим, ніж воно коли-небудь було від початку досліджень, – розповів дитячий і підлітковий психіатр Денис Угрин – Особливо це стосується дівчат. Зараз рівень суїциду серед дівчат є найвищим, відколи почалися наші записи, а це більше, ніж 160 років, (…) і продовжує зростати. З хлопцями ситуація трішки інакша. Там пік був у кінці 80-х – на початку 90-х, перед появою соцмереж».

За словами фахівця, сьогодні є багато інших чинників окрім соцмереж, компʼютерних ігор та інтернету, які теж значно впливають на психологічний стан підлітків.

Так, сьогодні, наприклад:
– сімʼї розлучаються частіше, ніж зберігаються,
– менструація у дівчат починається набагато раніше, ніж була навіть 40 років тому,
–  відбувається сексуалізація дітей,
– батьками стають значно пізніше, тож нині зазвичай більший віковий розрив між поколіннями й т. д.

Батьки, вчителі та оточення мають бути уважними до знаків погіршення психічного стану та надавати допомогу, якщо це потрібно.

«Межа між нормою й патологією дуже проста. Якщо дитина функціонує нормально, не має дисфункції, це означає, що психіатрам тут немає що робити,  – пояснює Денис Угрин. – Усі наші пацієнти мають якісь симптоми. Діти мають функції в чотирьох основних доменах: сімʼя, школа, друзі й позашкільні активності. Якщо [дитина] функціонує нормально в цих чотирьох доменах, то ми до таких дітей не пхаємося. Але якщо є дисфункція хоча б в одній із цих ділянок, тоді ми відіграємо свою роль».

Що можуть зробити батьки для запобігання загостренню психічних розладів у дитини й можливих трагічних наслідків?

• Намагатися завжди говорити правду дітям, звісно, в межах розуміння дитини й у межах розумного. Але коли діти запитують, наприклад, чи бабуся померла в Маріуполі, то треба чесно відповісти, а не вигадувати, що вона десь спить.
• Створити таку атмосферу для дитини, де вона могла б вільно говорити тоді, коли вона хоче говорити, наприклад, про свою травму чи переживання. Наприклад, коли ви їдете у машині з дитиною, і ви не маєте дивитись одне одному у вічі, ви обоє дивитесь прямо. Це допомагає почуватися розслабленіше.
• Знаходити час на дитину. Коли діти говорять про те, що відбулося, що їх турбує, батькам треба уважно послухати та дати дитині зрозуміти, що це цілком нормально – говорити про те, що відбулося, що немає ненормальних реакцій на стрес і на війну. Усі реакції, які має дитина, вони абсолютно нормальні. Дуже важливо пояснити, що дитина не втрачає глузд, що його повторні переживання, кошмари вночі є абсолютно нормальною реакцією на події навколо. Запевнити у своїй підтримці, що ви поруч і завжди допоможете.

«Дуже часто бачу батьків, які думають, що через те, що діти травмовані, їм треба влаштовувати якісь там супердорогі канікули, їздити, розважати тощо. Насправді ж навпаки. Дітям найбільш комфортно, особливо під час війни, травми, коли в них є передбачуваність, певний розпорядок. Особливо це стосується нічних рутин», – зазначає Денис Угрин.

Тому фахівець радить мати певний розпорядок дня, який діти розуміють, особливо перед сном. А у разі сумнівів щодо психічного стану дитини – звертатися до педіатра або психолога.