Про нестачу VIP-камер в українських СІЗО та тюрму на грані фантастики з радянського кіно

Автор: Олександр Бугаєв.

В українців, точніше, в окремої категорії, у розпал війни різко зріс попит на платні камери у СІЗО. Про це нещодавно заявив міністр юстиції Денис Малюська. За його словами, сьогодні ця послуга стала настільки шалено популярною, що в деяких тюрмах платних камер просто не вистачає на всіх охочих.

Наприклад, у Київському слідчому ізоляторі платні камери завжди у дефіциті. Хоча їх там – цілий корпус! У Мін’юсті навіть планують запустити онлайн-бронювання платних камер у СІЗО, бо, кажуть, що не розраховували на такий великий попит з боку шанувальників комфортного ув’язнення.

У платних камерах, на відміну від звичайних, є кондиціонер, телевізор, холодильник та мікрохвильова піч, окремий санвузол і м’які ліжка. І сидять у них не по 13 осіб, як буває у звичайних, а не більше двох. Коштує таке задоволення недешево, хоча у різних областях по-різному.

Наприклад, у Київському СІЗО доба в такій камері коштує 2000 грн, тиждень – 8000 гривень. Кажуть, за такі гроші напроти ізолятора за таку ж ціну можна орендувати двокімнатну квартиру з пристойним ремонтом. У Львівському ізоляторі камери дещо дешевші: доба коштує 1000 грн, тиждень – 3500 грн. А в Чернігівському СІЗО пристойна камера обійдеться всього 500 грн за добу, тиждень – 1600 грн. Як то кажуть, на усякий смак! Будь-який каприз за ваші гроші!

Для таких, як сказав якийсь жартівник, в’язниця – усього лиш нестача простору.

Гроші, якими підслідні розраховуються за свою комфортне відсиджування, якщо вірити міністрові, адміністрація ізоляторів використовує на ремонт цих самих камер, і на те, щоб інші приміщення утримувати в більш-менш належному стані.

Згадався старий, радянський фільм часів перебудови «Частный детектив или операция кооперация». Там члени мафії, яких засудили за корупцію та зловживання службовим становищем, сидять у кооперативній тюрмі «Комфорт», за якою ж самі й доглядають. Тюрма, скоріше, нагадує якийсь ботанічний сад, а не звичайну зону, з бараками та кулеметними вежами. Кругом квіти. У ставку плавають лебеді та красиві декоративні рибки. В’язні, гарно одягнені, сидять у саду, у гарних плетених меблях, їдять фрукти, п’ють Пепсі колу, милуються навколишньою природою, ходять на прогулянку навкруг великої клумби з троянд, у центрі якої красується плакат “На волю з чистою совістю”. Насолоджуються, якщо можна так у цьому випадку сказати, життям…Один з зеків, у красивому дорогому костюмі, дає інтерв’ю журналістці, і каже, що їх тюремний кооператив існує на повній самоокупності, самофінансуванні не кажучи вже про госпрозрахунок. А ще вони активно обговорюють скорочення управлінського апарату у тюрмі…

У ті роки таке сприймалося як жарт, щось несерйозне і фантастичне. А сьогодні, як бачимо, і в наших СІЗО можна з комфортом влаштуватися. Якщо, звичайно, гроші є. Правда, поки що дещо скромніше, без рибок і розаріїв. Але ж процес пішов…

Між іншим, у 1991 році відомий колумбійський наркобарон Пабло Ескобар здався колумбійській владі та сам побудував для себе тюрму. Де було не лише футбольне поле, водоспад, бар, а й більярд та інші предмети розкоші.

Скажете, у нас таких нема?..