Про «цегельну» історію, як літопис забудови Кам’янського, розповіли у міському музеї

Старовині зразки цегли та черепиці є своєрідним літописом забудови міста та селищ, розвитку будівельної промисловості на межі ХІХ–XX ст. Клейма на будматеріалах доносять до нас прізвища власників фабрик і заводів. Про колекцію цегли Музею історії Кам’янського, яка значно зросла останнім часом, розповіли в Музеї історії Кам’янського.

Музейники розповідають, що як виявляється, корпуси заводської лікарні, найстарішої в Кам’янському, споруджувалися з цегли, виробленої, зокрема, на заводах купця Григорія Савича Яська, що діяли в с. Мишеловка та Пирогове Київської губернії.

На спорудженні заводського училища використовувалася цегла, виготовлена на заводах купця, домовласника й відомого громадського діяча Якова Миколайовича Бернера, розташованих на вулицях Великій Васильєвській та Кирилівській у Києві.

У Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії діяв цегельний завод поміщика Федора Шишки, що мав торговельні зв’язки з Дніпровським заводом ПРДМТ. На цеглі ставилося клеймо «Ф. Ш.».

Подібне клеймо, але «Ш.Ф.», ставив на вироби Шефтель Френкель, власник одного з катеринославських цегельних заводів.

Не менш цікаву інформацію подають клейма на зразках черепиці. Дах одного з будинків по старій вул. Запорізькій був вкритий черепицею, виготовленою на заводі С. Н. Гапошкіна.

З Верхньодніпровського повіту походить зразок черепиці, виготовленої на заводі промисловця, селянина за походженням Андрія Івановича Зезуля, що був одним з 12 черепичних та 25 цегельних заводів, відомих у повіті. А. І. Зезуль у 1902 р. за отриману позику у своєму рідному селі Саксагань поблизу Кривого Рогу заснував цегельно-черепичний завод, який випускав пресовану цеглу та марсельську черепицю ручного виготовлення. За свою продукцію завод був нагороджений золотою медаллю на одній з промислових виставок.

В музеї сподіваються, що «цегельна історія» буде мати й нові сторінки.