На що я погоджуюся звертати увагу

Авторка: Ірина Уварова.

Те, що ми самі про себе майже нічого не знаємо, – банальна істина. Але як наслідок, у багатьох речах ми віддаємо перевагу звичним ілюзіям, виправдовуємо життєві цілі або вчинки важкими обставинами (розуміючи їх у загальноприйнятому сенсі частіше за все), прагненням бути схожими на усіх або загалом відсутністю прагнень – є течія, навіщо плисти проти.

Іноді вважаємо диваками людей, які принципово живуть за своїми правилами. Гостро актуальний приклад – військовий у відпустці. Мама одного з наших офіцерів ЗСУ нещодавно поскаржилася: мій воює давно, у відпустки приїжджає рідко, але повного терміну не витримує. Рветься назад, до своїх, пояснюючи, що навіть на реабілітації йому в тилу тоскно, немає про що говорити, втрачається сенс життя. «На фронті я точно знаю, навіщо я живу!».

Маму зрозуміти можна, але ж і потреби військового, для якого безпека власного життя перестала бути суттєвою, мабуть, є вищими маминих тривог. До того ж зверніть увагу на те, що відбувається наразі в Ізраїлі. Тисячі людей (багато з сім’ями) стрімко повертаються з-за кордону захищати свою країну (там взагалі ніхто з повістками не бігає), бо вони добре розуміють що є сенсом життя.

Ще наприкінці ХІХ ст. американський письменник Вільям Джеймс видав книгу «Принципи психології» де є досить цікава фраза: я розумію життєвий досвід як те, на що погоджуюся звертати увагу. Не варто питати про сенси життя та новий досвід у наших військових, волонтерів, у рідних наших бійців. Немає потреби запитувати про це вагітних жінок (та жінок з дітьми загалом), турботливих дідусів-бабусь… а решта?

Провела невеличке опитування серед знайомих та не дуже знайомих, покопирсалася з цієї теми у надрах інтернету. Цікава вимальовується картина. Відповіді літніх людей зводяться до: було б здоров’я та спокій (при цьому люди визнають нормальним паління, зовсім не здорове харчування, самолікування, потяг до езотерики у найпримітивніших проявах). Від чого найбільше втомлюються? Самі ж визнають: у більшості випадків – від звички лаяти життя.

Як мислить молодь (питала не про сенси безпосередньо, а на що погоджуються звертати увагу): дуже зморюються від гаджетів, занудного навчання (“преподи” не такі, програма важка і не цікава). Наполягають на прагненні «на щось вивчитись», але у мене особисто тут викликає сумнів оцей вислів «на щось». Уточнюю – відповідають:поїхати за кордон, стати моделлю (варіанти: блогером, програмістом, рокером, бізнесменом, японським автоконструктором). – А зараз? – Дочекаємося Перемоги, тоді поговоримо…

Між тим, тилове життя триває і переважним чином витрачається за старими звичками. І звернемо увагу на статистику буденного. Середня тривалість життя людини (як приклад, – американця) на 2022 рік – 78,6 року.

Тепер подивимося, для чого ж потрібен весь цей час. Американці пишуть, що 25 років ми спимо (ми, можливо, менше, бо якість життя нижча). При нормальній добовій тривалості сну (від 7 до 8 годин) близько третини життя, тобто майже 22 роки (при тривалості життя сімдесят років) ми проводимо уві сні. Американські жінки 17 років намагаються схуднути. Тобто сидять на різних дієтах. Рівно половину вільного часу американців з’їдає телевізор – 9,1 року. Це 2,8 години щодня. Два роки на перегляд реклами. У США жінки витрачають 1,1 року на прибирання (у нас набагато більше). Історично, жінки витрачають у два рази більше часу на прибирання, але останнім часом статистика починає вирівнюватися. Готування їжі займає 2,5 року, а ось щоб все це з’їсти у нас йде 3,66 року, що приблизно дорівнює 67 хвилинам кожен день. У середньому сучасна людина їсть близько однієї години в день. У розрахунок не йдуть вихідні дні, коли приймання їжі може перетворитися в неодногодинний ритуал. Загальна вага їжі, яку людина з’їдає за своє життя – близько 35 тонн. 4,3 року ми сидимо за кермом. За цей час ми проїжджаємо відстань, якої буде достатньо для трьох візитів на місяць і назад. У кращому випадку, шість місяців у нас йде на очікування в пробках – 122 години на рік. В середньому автомобілісти великих міст проводять від 11 годин в пробках, а протягом пів року за мінімальними розрахунками людина втрачає 66 годин на це даремне заняття. Ми витрачаємо 1,5 року в ванній кімнаті. Середньостатистична людина ходить туди приблизно шість разів на день. Туалет забирає у нас 92 дні. Причому чоловіки проводять там на чотири хвилини довше кожен день. Жінки витратять вісім років життя на походи по магазинах. Це приблизно одну годину кожен божий день! Півтора року піде у жінок на догляд за своїм волоссям. Це 14 000 годин чистки, мийки, сушки, стрижки, випрямлення і таке інше. Офісний працівник витратить п’ять років, сидячи за столом, середній службовець витратить два роки, сидячи на нарадах. Два мільйони разів ми будемо лаятися у своєму житті.

Українські дослідження додають до цієї картини своє: середній дорослий не спить 16,5 години на день, а на спілкування з технікою у нього йде до 45% цього часу, тобто при тривалості життя 60 років, за винятком дитинства, ми витрачаємо близько 20 років на спілкування з гаджетами! В середньому сучасна людина їсть близько 1,5 години на день. А це означає, що при тривалості життя 70 років майже 4,5 роки йде на їжу! При цьому не завжди приймання їжі супроводжується приємною обстановкою в колі родини або в дружній компанії. Найчастіше ми їмо на бігу, неправильно і не завжди якісні продукти.   Кожна людина в середньому робить десять підходів до холодильника кожен день. Причому шість з них для того, щоб просто перевірити, чи не з’явилося там що-небудь новеньке. Враховуючи, що один підхід займає приблизно одну хвилину, виходить, що на фантазії про те, що хтось добрий поклав їжу в холодильник, ми витрачаємо цілих чотири місяці нашого життя! Середня жінка за все життя витрачає на шопінг близько трьох років. 5% життя людина витрачає на ремонт і на гігієну. Десяту частину всього життя ми проводимо за лікуванням, за походами до лікарів, в аптеки.

…Виявляється, що на скарги (роботу, начальника, чоловіка/дружину, дітей, зарплату, сусідів) витрачається майже три чверті життя. Марнуємо енергію, що не змінює стану речей. Легше вивчитися на модель за кордоном.

Де ми втрачаємо життєву енергію, при цьому думаючи, що вірно розуміємо сенси? Психологи називають основні чинники: тривога, бажання все передбачити, підготуватися до майбутнього, замість того, щоб жити сьогодні й зараз. Прагнення все тримати під контролем, спроба одночасно утримувати в голові багато речей. Незакінчені справи, відкладені на потім.

«Лікарю, мені іноді здається, що у житті немає сенсу!
– Добре вам, пане! Мені іноді здається, що він є …». (старий анекдот).

«Життя лише тоді заслуговує називатися прожитим, коли витрачається на те, що є вищим за саме життя»
(Марсельо Хав’єр Морселя).

Йдеться і про анекдот, і про ідеал. А що ви маєте проти?