Тривога – відвага – заповітні літери ОК

Авторка: Ірина Уварова.

Колега по нашому підприємству – чудовий спеціаліст і чудова людина Іванко Льотов, написав у фейсбуці днями під час тривалої повітряної тривоги: «Такі дні, як сьогодні, що починаються перепискою з коридорами й підвалами, запитаннями “Ти/Ви як?” і очікуванням, з проханнями до Всевишнього, заповітних двох літер “ок”, не матимуть забуття і прощення».

А ви знали, що походження слова «тривога» має спільне коріння зі словом «відвага»? А помічали, як матусі у перші дні війни – і під час перших тривог – бігли поночі з малечею, закутаною у дорослі одежини, до укриття? Як перші переселенці реагували – миттєво і виважено водночас – на звуки тривог? Вони й зараз під час сирени відводять малих з дитячого майданчику. Частіше не в укриття, просто додому, — це пам’ять про пережите не дозволяє розслаблятися. Решта батьків – не відводять, і це не відвага, а скоріше не дуже розумна звичка.

Інша справа – вміння залишатися спокійними та зібраними під час повітряних тривог. Я надовго запам’ятала, як у перші місяці війни, впродовж перших же масованих обстрілів, раптово виник на фоні апокаліптичних тужінь у фейсбуці наш композитор Микола Іванов. Із суто професійним зауваженням: а ви знаєте, що сигнал повітряної тривоги – це просто нота ля першої октави? І спокійне таке зауваження якось втамувало саму тривогу. Спокій та виваженість в очікуванні заповітних двох літер «ок». Я вже не кажу про людей на фронті та працівників тилу, які під час тривоги залишаються на робочих місцях; про волонтерів з нечуваними подвигами під час обстрілів.

То можливо згодиться комусь розмова про тривогу у розрізі «професійного спокою» під кутом зору: «А ви знаєте?».

Спочатку – спогади. На початку війни під час ракетних обстрілів Києва рух поїздів по всіх лініях метрополітену був призупинений. Підземні станції працювали як укриття. Люди, які ховались від загрози у підземці, співали пісень…

Фахівці з історії тривог пишуть, що протягом повномасштабної війни в Києві понад 570 разів вмикали сирени повітряної тривоги. У сумі по всій Україні їх можна було почути 18 тисяч разів. І, напевне, у кожного вже склалися власні стосунки з цим звуком. Когось він дратує, когось лякає, а для когось виступає будильником: о сьомій ранку було оголошено понад 800 тривог.

І у нас майже не було дискусій з приводу включати сирени чи ні (обговорювалася тривалість та гучність сигналів, а в цілому доцільність увімкнення сирени не підлягала сумніву). Інша справа Велика Британія під час Другої світової війни. Там вирішили не нервувати населення і не користуватися сиренами. Впродовж Другої світової війни від авіаударів загинуло близько 43 тисяч мешканців острова. А після першого удару — чорної суботи — столицю Королівства бомбили ще 57 ночей підряд. Скептики сирен не вгадали: ніяких масових психозів від попереджень про обстріли не виникло, навпаки, лондонці досі пишаються своїм тогочасним гаслом business as usual (у контексті це означає: «живемо як жили») під час бомбардувань.

Також сирени не стосувалися всіх однаково. На деяких фабриках працівники повинні були ігнорувати перший сигнал (умовний «летять») та ховатися лише після другого (умовного «летять до нас»). Інколи другий сигнал лунав уже після бомб. У часи Другої світової сирени часто встановлювали на пральні: у них було потужне парове обладнання. Власне, прилад доволі швидко знайшов застосування у галузі попереджень про загрози.

Для попередження про ядерний удар компанія «Крайслер» у 1952 році створила власного монстра — найгучнішу сирену у світі. Книга Рекордів Гіннесса стверджує, що ця штука здатна оглушити людей, що стоять до неї ближче ніж за 60 метрів. А потік повітря від її двигуна настільки сильний, що підпалює папір. Теоретично цю сирену повинно було бути чутно за 40 кілометрів. Тобто, встановлена в Бучі, вона могла повідомляти про тривогу весь Київ…

Тривожні звуки всю історію супроводжували війну. У Другу світову радянські війська у Сталінграді не давали німцям спати звуками «Танго смерті». ЦРУ під час «Війни з Терором» катувала людей, зокрема, піснею «Емінема», яка грала на повторі 20 днів. Звук сирен вселяє в нас… тривожність не просто так. Дослідники наводять для цього багато пояснень.

По-перше, цей звук дуже неприродний — його тон то підіймається, то спадає — що не притаманно тваринам чи, наприклад, поривам вітру. Отже, ви миттєво зареєструєте шум, якого не повинно існувати, та ні з чим його не сплутаєте. По-друге, сирени гучні. Наприклад, рок-концерти чи максимальні налаштування ваших навушників можуть досягати 110 децибелів. У той час як сирени видають до 130 децибелів й роблять людині фізично та психологічно некомфортно. Корисна риса для звуку, який транслює загрозу.

Що ж до частоти, то вона в більшості сирен доволі низька: десь між 400 та 600 герцами. Аналогічні показники мають землетруси, лавини, звуки китів. Дослідники стверджують, що це найкраща частота, щоб привернути увагу людей. Крім того, низькочастотні звуки далі поширюються, адже краще огинають перешкоди.

В Ізраїлі поблизу Гази діє система «Червоний колір». Жіночий голос повторює це словосполучення, поки загроза повітряної атаки не закінчиться. До речі до 2006 року система називалася інакше — Shahar Adom, тобто «Червоний світанок». Але назву змінили після масових скарг від дітей, на ім’я Shahar, яких задовбували однолітки. Особливо, якщо вони ще і вдягали червоний одяг.

Цікавий український досвід — це як саме вмикати сирени. Адже ця технологія не систематизована навіть у межах України. У Києві сирена лунає зовсім трохи: хвилину-дві. В Одесі волає до десяти хвилин. У Рівному періодично нагадує про себе кожні 15-20 хвилин. У Краматорську та Кривому Розі її раніше не вимикали протягом усього періоду повітряної тривоги. У Вінниці звук сирен супроводжується чоловічим голосом, що повідомляє про тривогу й закликає йти в укриття. У Львові закликають, крім іншого, «погасити вогонь у печах». Там, де сирени не встановлені, використовують церковні дзвони. А подекуди, де немає ні дзвонів, ні сирен, як у Немішаєвому під Києвом, збувається мрія окремих британських парламентарів минулого сторіччя: жодних повідомлень. Ще одна цікава особливість — наприклад, у Львові, крім звукового повідомлення про тривогу, є й повідомлення про відбій. А в Києві його немає.

Сподіваємося, що скоро в Україні зовсім не стане тривог. Сирена знову зможе перетворитися на дивний музичний інструмент.