Лариса Денисюк: «Намагаємося тримати культурний фронт»

До 90-річчя Центральної бібліотечної системи Кам’янського.

Прикмета важливості будь-якого закладу – увага людей. І до людей. У Бібліотеці на Шевченка людей завжди багато – у будні й вихідні, іноді здається, що мала б працювати цілодобово. Людське тяжіння до бібліотеки наразі стало більшим, ніж у мирні часи, і лише потягом до книжок це не пояснити. Про це “Пильний погляд” поспілкувався з директоркою Центральної бібліотечної системи Кам’янського Ларисою Денисюк.  

– Чим живе зараз Центральна бібліотечна система, як змінилася за часи війни?

– Бібліотека в період війни певним чином змінила напрямки роботи. Але все ж таки ми намагаємося тримати культурний фронт, тримати його у статусі живого спілкування. Деякі напрямки роботи, що раніше були не притаманні бібліотеці, ми почали використовувати.

По-перше, вже третій рік ми займаємося волонтерською роботою, — практично з першого дня повномасштабного вторгнення допомагаємо людям. Зараз наша робота спрямована на те, щоб підтримувати ментальне здоров’я наших користувачів. Так-так, це стосується майже кожного. Дуже багато переселенців з’явилося в нашому місті, вони часто приходять до нас, спілкуються з нами, тому ми розширили спектр проведення таких заходів як майстер-класи. Це й малювання, вишивання, виготовлення декоративних виробів і таке інше.

Але про основні форми роботи ми не забуваємо. Залишилися в нашому бібліотечному арсеналі та навіть розширилися, завдяки потребам вимушених переселенців, курси української мови, аматорські концерти, онлайн презентації книг, творчі зустрічі з письменниками.

– Кожен філіал Центральної бібліотечної системи завжди мав свою родзинку, свої особливі форми роботи, особливий характер спілкування з читачем. Чи залишилося це зараз, якого характеру набуло?

– Наші філіали розташовані по всьому місту: дві бібліотеки працюють на Соцмісті (доросла і дитяча бібліотеки). Три філіали маємо на Лівому березі. Дві бібліотеки – на Черемушках. Не так давно відкрився філіал №1 Центральної бібліотечної системи Кам’янського у селищі Карнаухівка. Цікаво, що раніше нумерація філіалів велася з другого по дев’ятий – першою вважалася Центральна бібліотека, а зараз перший номер присвоєно Карнаухівському філіалу, і у селищі виправдовують цю першість – дуже цікаво працюють з людьми, проводять безліч заходів, у тому числі й унікальні краєзнавчі. Кожний філіал має своє бачення роботи бібліотеки й, дійсно, має свою родзинку. Повернуся знову до першої філії у Карнаухівці, де мають власну музейну кімнату селища, на бібліотечних зустрічах обговорюють рецепти українських страв і навіть готують різноманітні борщі та знамениту Карнаухівську зливану кашу. Тобто, родзинка Карнаухівської філії – підтримання народних традицій і, власне, суто селищних особливостей.

Друга філія – Соцмісто — це також наша гордість, там дуже активні люди, співпрацюють з читачами, як молодими, так і ветеранами, проводять безліч курсів, а також мають значний волонтерський хаб.

Родзинка Лівобережних філій (особливо бібліотеки №7) – різноманітні клуби за інтересами, що об’єднують потреби малечі, вимушених переселенців, волонтерів. Наша бібліотека довго і плідно співпрацювала з благодійним фондом «Карітас» та місцевим відділенням Червоного Хреста, іншими благодійниками. Вважаємо це теж одним з нагальних питань, що безпосередньо стосуються наших функцій і почуття обов’язку.

– Що наразі відбувається з книжковим фондом?

 – Ще з 2014 року проходить актуалізація фонду. Ми отримуємо книжки за багатьма напрямками роботи з комплектування: у переважній більшості — грантовими перемогами, у вигляді дарунків від наших користувачів. Намагаємося брати на баланс книги, не старіше за 2010 рік видання.

– Чому ви називаєте читачів користувачами і яка книжкова тематика наразі найбільше популярна?

– Ви знаєте, ми давно вже вживаємо слово «користувачі», оскільки люди не лише читають у нас, але й користуються багатьма послугами бібліотеки. То це визначення буде точнішим. Зараз великої популярності набуває сучасна українська література: художня проза, історичні видання. Останніх ми, на жаль, маємо зовсім не багато. Зосереджена історична література в читальному залі. Треба зазначити, що останніми роками ми здебільшого комплектуємо фонди коштом грантів, зокрема грантами Інституту української книги. Завдяки нашим перемогам у конкурсах, які проводить цей Інститут, маємо значне поповнення фондів книгами сучасних українських авторів. Три роки поспіль, з 2021 року, ми ставали переможцями таких грантових конкурсів.

– Чи має Кам’янська ЦБС безпосередні зв’язки із сучасними українськими авторами?

– Безумовно, маємо. Це дуже тішить нас і наших користувачів. Тільки-но сьогодні віддала до читального залу дві книжки сучасної письменниці Любові Галько. Вона знайшла нашу сторінку у Фейсбуці, зацікавилася нашою роботою і вийшла на зв’язок. Річ у тому, що зараз Любов Галько живе на Івано-Франківщині, але у далекому минулому вона закінчила університет ім. Олеся Гончара у Дніпрі й потім працювала педагогом в одній з Кам’янських шкіл. Любов Галько надіслала нам свої книги, а ми їй запропонували зробити онлайн презентацію своєї творчості.

Загалом за роки війни у нас було проведено дуже багато онлайн презентацій книжок за участі їх авторів та багато зустрічей з письменниками безпосередньо у стінах бібліотеки. Я закінчила Харківську державну Академію культури й підтримую зв’язки з працівниками бібліотеки цієї Академії, що теж сприяє налагодженню дружніх стосунків з українськими авторами. Завдяки цьому вдається знаходити контакти популярних авторів та початківців і проводити з ними цікаві зустрічі.

Наше завдання – бути завжди сучасними та потрібними людям.

Розмовляла Ірина Уварова.