“…Германа обдурила підла баба, він втратив все і застрелився…” або чим корисні плітки

Авторка: Ірина Уварова.

Є у мого улюбленого Павла Глазового веселий такий віршик, майже дитячий: «Прийшла дівчина у гості до своєї тітки. Про новини торохтить весело і швидко: а ви знаєте Іван влітку оженився, таку жінку собі взяв, наче з глузду збився. Отака ж товста, як ви, може, ще й товстіша. І така ж страшна, як ви, може, ще й страшніша». До чого віршик згадався? А влучив у тему пліток точнісінько, як снайпер!  

Майже скрізь, де виникає щось подібне розмові, можеш втрапити у пастку пліток. Не помітиш, як, але надибаєш «свою» порцію безмежно чудернацьких витребеньок. «Всепропальники» метуть добре відпрацьовану категоричну пургу, до того ж іноді з такою впевненістю, що мимоволі починаєш сумніватися, що земля кругла. Ютюб дратує клікбейтами на кшталт: «Капітуляція…завтра зупинка війни…за тиждень катастрофа (і точна адреса)». Ця медіа кухня добре відома, і особливих кулінарних талантів не потребує. Та от спіймала себе на думці, що рішучого знаку «мінус» пліткам поставити зараз важкувато.

Ну то розберемося. Спочатку про очевидні мінуси. Психологи перелічують звичне: «Плітки здатні підірвати довіру, завдати шкоди репутації, можуть назавжди посварити вас з другом, стати причиною звільнення та принести ще багато проблем». Експерти докопуються до коріння: «Пліткарі збирають різні історії, «переробляють» їх, а потім виносять у світ тільки з однією метою, для того, що б оточення пам’ятало, що вони (пліткарі) – ПРОСТО Є. Інший спосіб привернути до себе увагу у них ніколи не вдавався, або не вдавався так добре. Часто іншого способу взаємодії з людьми вони навіть НЕ ЗНАЮТЬ! Якщо в сім’ї, прийнята форма спілкування, це обговорення інших, годі й турбуватись — династія відбудеться. Плітки завжди об’єднані ідеєю «Не ми такі — життя таке»!

Емоційно втягуючи вас у виправдання чужих гріхів, пліткар заздалегідь отримує у вас же, прощення для себе. Наприклад: сидячи у вас в гостях він буде довго розповідати різні історії на тему як життя змусило обманювати й красти. Або просто про те, що все навколо брешуть і зраджують. Потім попросить суму в борг, і вам буде незручно відмовити. Надалі він вам її не поверне, а на всі ваші розмови про совість буде щиро дивуватися, розповідати історію про вас, як ви самі запропонували йому грошей, і не в борг, а  як допомогу. Який ви, однак жадібний, непослідовний і нехороша людина!».

Є навіть дуже конкретні приклади: «Коли ви регулярно чуєте новини з серії що баба Нюра померла; мати двох дітей Діана розбилася в аварії, і їх, бідненьких, тепер виховує свекруха, яка завжди недолюблювала невістку; Германа обдурила підла баба, він втратив все і застрелився; як перед смертю від раку, страшно і довго мучився Петро тощо — настрій псується і стає як би … незручно за те, що ви не хворі на рак і тільки що купили нову машину, що ваші діти здорові й вам не загрожує звільнення і розорення. Чим частіше ви чуєте подібні плітки та історії, жалієте нещасних і емоційно втягуєтеся в обговорення, тим більше вам стає незручно «не страждати». Емпатія — страшна сила! Меркне радість від власних успіхів або просто стабільності. Тому що несправедливо і не добре радіти, коли навколо стільки незаслуженого страждання, хвороб, горя і смерті. Дай Боже, що б після таких регулярних обговорень у вашому житті не наступила смуга невдач».

Чи то та ж сама, чи вже інша група знавців сутності й природи пліток не менш аргументовано стверджує, що є у пліток… багато переваг. «Коли ви помічаєте чиюсь негативну чи агресивну поведінку у своїй присутності (нехай навіть вона спрямована не на вас), частота ваших серцевих скорочень різко підвищується, ви можете відчути себе погано. Але, згідно з дослідженнями, пульс швидко прийде в норму, якщо ви самі комусь розповісте про це! Отже, передача інформації, що попереджає про погані вчинки інших людей, може покращити ваш стан».

Виявляється, що завдяки пліткам ми легше сприймаємо соціальні сигнали та поводимось в суспільстві ефективніше. Вчені з’ясували, що плітки допомагають справлятися з відчуттям тривожності, оскільки сприяють виробленню серотоніну — гормону радості! А жінки, які пліткують, мають підвищений рівень гормону прогестерону, що зменшує занепокоєння, знімає стрес і робить їх щасливішими.

Соціологи та антропологи сьогодні вже не сумніваються в тому, що феномен пліток супроводжував людство протягом усієї його історії. Ба більше, Оксфордський психолог Робін Дунбар дійшов до висновку, що плітки — найважливіший еволюційний фактор, що призвів до розвитку мозку. Он воно як!

Дунбар вважає, що навіть мова виникла з необхідності поширення пліток. Мовляв, що плітки споконвіку дозволяли передавати життєво необхідну інформацію в людських спільнотах, позначати, кому можна довіряти, а хто небезпечний, допомагали підтримувати зв’язки між близькими й рідними. Саме плітки допомагали створювати “зелені зони” різних рівнів комунікації».

Огляд досліджень у галузі пліток свідчить, що здатність до формування пліток — означає здатність до креативу. Плітки в товаристві стають плодом співтворчості. «У кожному колективі є рольова модель — “головний пліткар” (зазвичай, “пліткарка”), його можуть позаочі засуджувати й навіть сміятися над ним, але один він ніколи не залишиться. Генератор пліток завжди буде в центрі уваги. Якщо, звичайно, плітки залишатимуться на належному рівні правди.

Нарешті, плітки — відмінний інструмент оцінки співробітників у плані стресостійкості, а значить — щабель до їх професійного росту. Вміти з гідністю дізнаватися плітки про себе і “тримати голову” завжди цінувалося. Ті ж, кого плітки не стосуються і хто сам їх не розповсюджує, зазвичай, довго в колективах не затримуються».

Психологи впевнено стверджують, що плітки працюють, як антидепресант. «Коли ви слухаєте плітки про проблеми інших людей, вам самим стає легше. Як не сумно це визнавати, але кілька хвилин пліток допомагають розслабитися і полегшити стан депресії. Ви розумієте, що інші люди теж натрапляють на труднощі, і ваш власний гнітючий стан трохи відступає. Крім того, процес обміну плітками підвищує довіру до оточення, дарує почуття причетності до того, що відбувається, та відчуття спокою».

На дуже дивний, але чимось страшенно привабливий монолог письменниці Христини Морозової натрапила у соцмережах: «Пліткуйте. Круті автори обов’язково обростають власною міфологією. Це нормально і навіть бажано. Ми ж не сприймаємо навсправжки всі байки Гемінґвея, правда? Класик не може стояти в червоному куточку, застібнутий на всі ґудзики, картонно-нерозпакований. Навіть якщо на уроці вам треба розповісти, як у 1937 усіх розстріляли виродки-більшовики, що, безперечно, правда, спочатку розкажіть, які класні були ці автори. Як вони жили, каталися на велосипедах, пили, курили папіроси, кохалися.

А раніше? Олена Пчілка – потужна жінка, мати Лесі Українки, феміністка. На відкритті пам’ятника Котляревському виступила українською, наплювала на сувору імперську заборону. Ввела моду на вишиванки. На святкуванні роковин Шевченка огорнула його пам’ятник жовто-блакитним прапором. Знову скандал і захват публіки. Коли до Петербурга їхала делегація вимагати скасування Емського указу, у її складі була й Пчілка. Мати шістьох дітей. А ще Олена Пчілка вигадала слова “палкий” і “променистий”.

Єдине, на що люди готові витрачати свій час — це історії. Розуміє це Оксана Забужко, коли на кожному виступі переповідає чиїсь дуже особисті історії. Коли пише вірш про Лесю Українку: “Лариса Петрівна Косач-Мержинська котить дитячий візочок”. Це розуміє Іван Малкович, коли пише вірш про Миколу Леонтовича: “За вікнами бежево-перламутрового кадилака неспішно пропливає різдвяний нью-йорк, святкові засніжені вулиці ілюміновано сяйливими різноколірними людьми… і раз за разом звучить “щедрик”. Хтось із веселого натовпу впізнає його: дивіться, дивіться — це ж сам містер Леонтович, автор carol of the bells!” Знайдіть це відео із Малковичем, це щось неймовірне. Ти одразу побачиш «Один Вдома», гірлянди, і нашого Леонтовича, який насправді ніколи не був у США, бо його застрелив НКВДист. Звісно, увага до життя людини не гарантує, що вона залишиться в історії. Але страшно там залишитися і не бути нікому цікавим».

А ви кажете: плітки…