Авторка: Ірина Уварова.
Почула недавно оповідку про дуже прискіпливу бухгалтерку. Навіть під час повітряної тривоги глухої ночі могла зірватися на роботу, бо згадала про якусь уявну помилку. – Та цей документ не терміновий, встигнеш виправити, що трапиться саме сьогодні? – умовляв чоловік. – Ні, нехай будь-що станеться завтра, тільки не сьогодні… Ще пам’ятаю у давні часи – років з 25 тому, — коректорку однієї з місцевих газет. Вона завжди з великим «скрипом» полишала друкарню, по сто разів перечитуючи газетні шпальти: тільки не сьогодні, не у моє чергування. Сміялися…
Найвідоміший приклад цього «не сьогодні» – з американської класики: Скарлетт у «Віднесених вітром», стикаючись з проблемами, примовляла: я подумаю про це завтра.
У нас – своє. Особливо зараз, коли гостро починаєш розуміти коріння молитовного: «Не сьогодні!»; планування майбутнього не далі, чим до завтра, глибинного принципу витримки, боротьби з бідою чи гнівом – не сьогодні, а значить потерплю, витримаю.
Щоб біди — малої чи великої не сталося сьогодні, працюють мільйонні ланцюги волонтерів, добродійників, і військові блогери досі дивуються, що буквально за три хвилини закриваються вартісні збори на дрони, РЕБи, автівки. Це наш сучасний гарантований захист життя – маємо майбутнє, маємо вимолене, вистраждане завтра.
А принцип «не сьогодні» працює, діє скрізь, навіть у речах геть буденних. Навіть у банально невідворотних речах, таких от, як старість. Один з цікавих блогерів, що працює зі старими в ізраїльському будинку ветеранів, зізнається: «Спілкування зі старими — це в якомусь сенсі спілкування з нами самими, співчуття і любов до них — це любов до нас самих, таких, якими ми станемо за кілька десятків років.
Життя взагалі — кричуща несправедливість. Ну послухайте, адже тільки жити почав, а тобі — бац! – і дев’яносто. Ось Хава (82) говорить:
– Із подругою розмовляла телефоном. Та питає, чим я займаюся. Відповідаю: доглядаю за старенькою. Безкоштовно. У кіно її вожу, в театр, розважаю, книжки читаю, прибираю, готую.
– За якою старою?!
– За собою.
Щоб відчути до них співчуття, достатньо просто зрозуміти, ЯК вони живуть.
Мої дуже немолоді учні одного разу в розмові згадали, що ніколи не купують зелених бананів. Ну знаєте, таких, які потім дозрівають уже вдома, у шафі.
– Чому? – здивувався я.
– Так завжди є шанс, що даремно гроші витратиш!
Ви зрозуміли?
Ні?
Вони не купують зелених бананів тому, що завжди є шанс, що НЕ ДОЖИВЕШ ДО Того ДНЯ, КОЛИ ВОНИ ДОЗРІЮТЬ. Це не жарт. У мене є ноу-хау, яке я використовую щодня і дуже вам рекомендую. Це принцип “не сьогодні”. Неможливо повторювати тобі нескінченно те, що я повторюю, і доводити те, що я намагаюся довести, і виправдовуватися, і ще багато чого, і коли-небудь ти все-таки зведеш мене з розуму.
Але це буде не сьогодні. Не сьогодні – і все! А сьогодні я буду тобі посміхатися, щоб не випустити ситуацію з-під контролю, я збудую всередині себе непробивну стіну, об яку розбиватимуться всі твої закиди, я навіть не замислюватимусь серйозно про те, що ти мене зведеш з розуму. Але це буде не сьогодні. Не сьогодні — і все! Тим паче не ображатимуся на тебе. Не сьогодні. Сьогодні я все це витерплю, тому що тобі співчуваю».
«Не сьогодні» – слова сучасних матусиних колискових під час ракетних атак; нових пісень з фронту: «Снаряд, давай не сьогодні, ми ще довго поживем. Наряд ми несем в безодню без напрягів і проблем. Спати між посадок і кущів, жити між смертельних дощів. Ми не боїмося труднощів, хоч часом бракує борщів…». «Мамо, я знав, коли малював в зошиті танк. Я знав. Що буде так, я знав. Мамо, не плач, мамо, пробач. А він біжить, з ранкової роси летять кулі голодні. Благаю, Боже, збережи і спаси. Тільки – не сьогодні!».
Що ще сьогодні? Парамедики роблять військовим тату-написи: “Не сьогодні” між двома шрамами, які утворилися після поранень на війні. На цьому тлі тьмяніють буденні розмови в тилу про те, що не сьогодні: війні кінець, пенсії зростуть, морква подешевшає, але ж не сьогодні – й відключення світла…
Воно аж проситься завести у календарі День не сьогодні. Знайома поділилася у фейсбуці: «Сьогодні ми те, що сіяли раніше! І все, що ми робимо сьогодні — працюємо, розвиваємося, вкладаємо в себе, не здаємося — результат буде не сьогодні й навіть не завтра! Тому не опускайте руки, коли не бачите сьогодні результатів, вони обовʼязково будуть, просто наберіться терпіння і продовжуйте»…
Випав перший сніг, скоро зима. Не сьогодні.
Зміни до бюджету громади; передача КП «Транспорт» трамвайних вагонів, придбаних в межах проєкту «Міський громадський…
Тринадцятого червня, перебуваючи у відпустці для проходження ВЛК, помер солдат Трухан Дмитро Андрійович, який у…
24 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дачне на Донеччині…
2 січня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув солдат Самофал Сергій Станіславович, який…
Автор: Віктор Куленко. Вихованці Кам'янської ДЮСШ №5 Макар Янтков та Вікторія Филипенко зробити свій внесок в…
Кривий Ріг сьогодні схиляє голову в пам’ять про чотирьох своїх мешканців, чиї життя забрали російські…
This website uses cookies.