Нова-стара пенсійна реформа: уряд презентував чергові зміни

Уряд пропонує радикально переглянути методику розрахунку пенсій, скасувати захист від інфляції та численні «доплати та дотяжки»

Автор: Сергій Гузь.

На цьому тижні міністерства економіки та соціальної політики представили на обговорення черговий проєкт реформування пенсійного забезпечення, який планують запустити з 1 липня 2025 року. Поки що цей проєкт не внесений до розгляду Верховної Ради, тож у громадськості та профспілок ще є час, щоб вплинути на зміст цих реформ. «Пильний погляд» вже багато писав про попередні спроби реформувати пенсійне законодавство, про що можна почитати тут і тут.

У новому проєкті закону є кілька суттєвих змін, порівняно з попередніми пропозиціями змінити пенсійну систему, які стосуються солідарної системи (про накопичувальні пенсії ми напишемо окремо). 

По-перше, уряд планує ввести так звану «базову пенсію» – мінімальний рівень пенсії, який буде однаковим для всіх громадян. По-друге, вводиться поняття «страхової частини» пенсії, яка залежатиме від страхового стажу та розміру пенсійних відрахувань. По-третє, уряд планує ввести «пенсійні бали», за якими перераховуватимуть фактичний розмір пенсій. «Пильний погляд» вирішив розібратися до яких змін у виплаті пенсій можуть привести новації чергового законопроєкту.

Чим мотивується уряд

У пояснювальній записці до законопроєкту урядовці висунули два головні аргументи. Перший: чинна система індексацій пенсій не спрацьовує. Другий: формули розрахунків пенсій недосконалі, бо за ними деякі пенсії настільки малі, що уряду доводиться «доплачувати» та «дотягувати» до мінімального рівня. Часто виникає несправедлива ситуація, коли за однакового стажу та зарплати, пенсіонери отримують різні виплати, бо вийшли на пенсію в різні роки.

Щодо індексації пенсій, то за поточним законодавством вона відбувається тоді, коли зростають середні зарплати або рівень інфляції, причому кожен окремий параметр збільшує лише 50% пенсії.

Розробники законопроєкту наводять приклад: найбільшими темпами зарплати зростають на підйомі економіки, коли інфляція падає. В цей момент зростають і відрахування до Пенсійного фонду, проте індексація пенсії відбувається лише частково. І навпаки, коли зростає інфляція, то економіка падає, падають відрахування на пенсії, тоді як її індексація приводить до додаткових витрат ПФУ на фоні падіння доходів.

Очевидно, що логіка урядовців в необхідності реформувати таку систему індексації пенсій є. Як і у випадку з «непрозорістю пенсійної системи та нівелювання страхових принципів». Мова йде про те, що пенсіонери, які мали тривалий стаж, але низькі зарплати, «законодавчими та урядовими актами встановлювалися різні додаткові доплати та підвищення до мінімальних розмірів пенсійних виплат». Через це сума пенсійної виплати в окремих пенсіонерів може складатися з основного розміру пенсії (страхової пенсії), який становить менш як 10%, а понад 90 % суми – з надбавок і доплат, встановлених у різні періоди. Люди просто не розуміють з чого складається їхня пенсія та як вона розраховується.

Тож уряд пропонує радикально реформувати солідарну систему та ввести нові принципи розрахунку пенсій. Та чи вирішать новації ці дві проблеми?

Чому пенсії «відстають»

В уряді справедливо вважають, що індексація пенсій дуже сильно відстає від потреб життя. Але там вважають, що проблема в неправильній методиці індексації, яка прив’язана одночасно і до зростання середніх зарплат, і до інфляції.

Проте насправді проблема в діях самого уряду, який відмовляється індексувати зарплати до рівня інфляції, як мав би робити. Наприклад, цього року інфляція перевищить 10%, але уряд відмовився збільшувати мінімальну зарплату.

Якби уряд добросовісно виконував свої зобов’язання, то ніяких проблем з індексацією пенсій не виникало б. Так, за зростання інфляції вище 5% уряд мав би збільшити на відповідний розмір і зарплати. Таким чином, обидві частини – середня зарплата та інфляція, які складають по 50% індексу пенсії – також би збільшувалися.

Така система більш логічна, бо вона захищає зарплати та пенсії саме від їх знецінення у найбільш важливий для людей момент – коли ціни стрімко зростають. Але через те, що уряд вже давно не індексує зарплати, то це суттєво затримує і своєчасне підвищення пенсій в тих ситуаціях, коли інфляція велика, але середні зарплати не зростають. Пенсіонери бідніють.

Уряд же пропонує в новому проєкті закону прив’язати індексацію пенсії виключно до зростання середніх зарплат. На практиці це може призвести до ще більшого знецінення пенсійних виплат. Наприклад, у 2022 році середня зарплата зросла лише на 6,1%, тоді як споживча інфляція – на 26,6%. Якби тоді індексація проводилася за новою методикою, то усі пенсії знецінилися б на 20,5%.

Звісно, уряд каже, що відрахування до пенсійного фонду прив’язані до зарплат, а тому він не може підвищити пенсії на 26,6%, якщо зарплати зросли лише на 6,1%. Але чому уряд перекладає свої проблеми на пенсіонерів, замість того, щоб проіндексувати зарплати на рівень інфляції й таким чином збільшити надходження до Пенсійного фонду?

Бали замість розрахунку зарплати

На шляху до «спрощення» пенсійних розрахунків уряд вирішив розділити пенсію на дві частини: базову пенсію та страхову пенсію.

Базова пенсія буде для всіх однакова і розраховується як 30% від мінімальної зарплати за мінусом податків та відрахувань з зарплати. Тобто, це будуть не 30% від 8000 грн «мінімалки», а від 6160 грн, з врахуванням нової ставки військового збору. Якби базову пенсію ввели зараз, то її розмір був би 1848 грн.

Якщо «мінімалка» буде зростати, то зростатиме і базова пенсія.

Розрахунок страхової частини пенсії дещо складніший і залежатиме від пенсійного стажу та середньої зарплати по країні. Так, до пенсійного стажу зараховуватимуться тільки ті місяці, коли сплачувалися страхові внески не нижче мінімального рівня (тобто внески з мінімальної зарплати) – за кожний такий місяць нараховуватиметься 10 балів. Наприклад, за 35 років страхового стажу можна заробити 4200 балів.

Але це ще не все. Набрані бали будуть множитися на коефіцієнт, який визначається як відношення зарплати, з якої сплачені пенсійні внески конкретною людиною, до середньої зарплати по країні.

В цілому формула, за якою визначатиметься сума балів за місяць,  виглядає так:

БМ= (Во/СВ) * 10, де

БМ – бали за місяць;

Во – внесок, сплачений застрахованою особою або його роботодавцем;

СВ – розрахунковий внесок з середньої по країні зарплати, з якої робиться відрахування до Пенсійного фонду.

Такий підхід дещо відрізняється від розрахунків, які поширили деякі ЗМІ, беручи співвідношення зарплати працівника та середньої зарплати по країні. Річ у тому, що середня зарплата по країні може відрізнятися у розмірі від середньої зарплати, з якої робляться пенсійні внески, через те, що зараз існує обмеження доходів, з яких робляться пенсійні внески – 15 мінімальних зарплат. Тобто, з доходів, що перевищують 120 000 грн на місяць пенсійні відрахування не робляться, але такі доходи враховуються при розрахунку середніх зарплат по країні. Саме тому законодавці пропонують визначати середню зарплату, з якої робляться відрахування до Пенсійного фонду.

Наведемо приклад. У вересні цього року середня зарплата, з якої робилися пенсійні внески, складала 18020 грн, а за мінусом податків та зборів за такою ж методикою, як і для «мінімалки» це 13875,4 грн. Таким чином, якби ви отримували мінімальну зарплату, то ваші місячні бали склали б:

БМ= (6160/13875,4)*10 = 0,444*10= 4,44 бала.

І якщо ви усе життя сплачували пенсійні внески з мінімальної зарплати, то замість 4200 балів отримаєте лише 1865 балів або 44,4% від того, що отримає людина, яка все життя отримувала середню зарплату. А от той, хто отримував зарплату більшу, ніж середня, і сплачував з неї страхові внески – отримає коефіцієнт більший за середній. Наприклад, для зарплати у 30 000 грн на місяць він складе 1,66, а бали за місяць – 16,6.

Вартість балів буде для всіх однакова і розраховується теж за формулою:

Вб = (СЗпр * 30%) / 4200, де

Вб – вартість бала;

СЗпр – середня зарплата за попередній рік.

Наприклад, якби вартість бала розраховувалася в цьому році, то вона б склала 1,02 грн.

Чому саме така формула обрана розробниками проєкту закону – вони не пояснили. Але обіцяють, що кожного року вартість бала буде перераховуватися і відповідно – перераховуватися і пенсія.

Проте, тепер можна підрахувати, скільки отримає пенсії людина, яка усе життя працювала за мінімальну зарплату:

П= БП+СП = 1848 + (1865 *1,02) = 3750,3 грн., де

П – пенсія;

БП – базова пенсія;
СП – страхова пенсія.

Така пенсія у 3750 грн за методологією Міжнародної організації праці заміщає 60% мінімальної зарплати, що формально значно краще за мінімальні стандарти МОП у 40% заміщення.

Для людини, яка отримувала середню зарплату, місячна пенсія складе 6048 грн. Хоча це виглядає більше, проте фактичне заміщення лише 44% від зарплати, яку отримував пенсіонер, поки працював.

Для того, хто сплачував внески з зарплати у 30 000 грн пенсія буде 8960 грн, а фактичне заміщення – 39% – вже нижче, ніж мінімальні вимоги МОП щодо пенсійного заміщення.

Проблеми, які не вирішуються

Чи стали ці розрахунки пенсії простішими за ті, що існують зараз – судіть самі. Проте ми звернемо увагу на ті проблеми, які реформа солідарної системи не вирішує.

У першу чергу привертає увагу той факт, що за новою формулою розрахунків чи більша зарплата людини, з якої робляться відрахування до Пенсійного фонду – тим меншим виходить коефіцієнт заміщення. Так, для зарплати у 80 000 (розрахунково 10 «мінімалок») він склав би лише 33,3%, хоча розмір пенсії був би приблизно 20500 грн.

Звісно, для багатьох бідних пенсіонерів це просто шикарна пенсія. Але проблема у тому, що вона лише 5,5 раза більше за мінімальну пенсію, тоді як різниця в зарплатах була в 10 разів.

І хоча можна сказати, що так працює соціальна справедливість і зменшується розрив у доходах між найбіднішими та найбагатшими, проте проблема у тому, що першим все одно не вистачатиме для гідного життя, а для других знижуються стимули платити пенсійні внески з усієї своєї зарплати. Хоча мета розробників пенсійної реформи якраз і полягає у тому, щоб стимулювати громадян легально отримувати свої зарплати та сплачувати з них пенсійні внески.

Нова система невигідна для тих, хто має великі зарплати й не стимулюватиме виходити з «тіні».

Уявіть, що ви всі 35 років сплачували внески до ПФУ з зарплати у 80 000 грн по 22% на місяць або 17600 грн, що в сумі складе 7,4 млн грн. І якщо ви будете після 65 років отримувати по 20500 грн, то вам цього внеску вистачить на 360 місяців або 30 років. Скажіть, як багато з вас доживе до 95 років або хоча б до 85?

Так, люди, які отримують високі зарплати часто живуть довше, бо мають краще медичне обслуговування, краще харчування, умови проживання і так далі. І з усім тим, навіть багатіям щастить далеко не всім пережити 85 років. А от гроші рахувати вони вміють. Тож очевидно, що за таких формул їм просто немає сенсу платити внески з високих зарплат, якщо тільки вони не державні службовці, за яких пенсійні внески платить та сама держава (тобто ми з вами через наші податки).

Ще одна проблема – середня зарплата. Реформатори пропонують порівнювати зарплати з «середньою температурою по лікарні», що для одних може бути вигідно, а для інших штучно зменшувати пенсію.

В Україні є велика відмінність між середніми зарплатами у Києві та в регіонах, подекуди вона може відрізнятися на 30% і більше. Практично в усіх мегаполісах та промислових регіонах середні зарплати значно вищі, ніж в селах чи маленьких містечках.

Зарплати відрізняються і по галузях. Найнижчі середні зарплати в сільському та лісовому господарствах, готельному бізнесі, роздрібній торгівлі й інших, а найбільші – у банківській сфері, авіації тощо. В результаті у доярки, наприклад, середня зарплата апріорі буде нижчою, ніж в середньому по країні. А у якогось банківського працівника вищою, ніж в середньому по країні. Відповідно, одна матиме нижчий коефіцієнт для розрахунку балів, а інший автоматично вищий.

Так, коштом базової пенсії процент заміщення у найбідніших верств населення буде значно вищим, ніж у найбагатших. Але давайте будемо чесними: жити доведеться за реальні гроші, а не за різницю в процентах. В реальних же грошах пенсія з «мінімалки» не дотягує навіть до 100 доларів. Щоб ви розуміли, за світовими стандартами бідність, це коли людина живе менше, ніж на 5 доларів на день, або 150 доларів на місяць. То виходить, що навіть після цієї реформи величезна кількість пенсіонерів так і залишаться далеко за межею бідності. Зараз таких більш як 65%.

У чому тоді сенс цієї реформи?

Середні пенсії в країнах Європи у 2021 році, в євро:

• Ісландія – 2760
• Австрія – 1960
• Італія – 1560
• Франція – 1460
• Іспанія – 1450
• Німеччина – 1440
• ЄС – 1300
• Греція – 1035
• Португалія – 890
• Чехія – 600
• Польща – 540
• Угорщина – 400
• Литва – 395
• Туреччина – 255
• Україна – 130

Процент заміщення зарплати пенсійними виплатами в країнах Європи:

• Португалія – 99%
• Туреччина – 95%
• Греція – 90%
• Іспанія – 87%
• Італія – 83%
• Угорщина – 79%
• Словаччина – 72%
• Франція – 72%
• Чехія – 59%
• Німеччина – 55%
• Великобританія – 54%
• Польща – 40%
• Естонія – 34%
• Литва – 29%
• Україна – 27%