Про одне ледаще, розбиті вікна і прибиральників з матаналізом

Авторка: Ірина Уварова.

…Через складні сімейні обставини знайома – пенсіонерка з невеликим стажем – влаштувалася нещодавно, маючи за плечима дві вищих освіти, працювати двірником. У старій частині обласного центру, де традиційно незмінно живуть декілька поколінь, не зрушуючи з місця, новий статус знайомої сусіди сприйняли з подивом – вам же допомагають діти, навіщо руйнувати імідж?

А знайома цікаво його руйнувала, той імідж: по-перше, рішуче сказала, що тягарем для дітей не буде; по-друге, за тиждень довела власному керівництву необхідність сучасних підходів до вуличного прибирання. І відразу ж виклала селфі із новим знаряддям. Жодних віників з гілок! Яскравий візок з органайзером для безлічі відтінків двірничих робіт: миття, дрібного ремонту та фарбування, дезінфекції та власне прибирання сміття. Підпис під фото у фейсбуці виглядав гордовито: це я – оператор з клінінгу у моднячій куртці. Коротше, фірма віників не в’яже. Стихійний смітник наша операторка ліквідувала не душевними бесідами, а створенням клумби на місці колишнього звалища. Кошти на розсаду мовчки виділило керівництво після емоційного виступу оператора з клінінгу на тему теорії розбитих вікон.

Тут, вибачте, доведеться зробити майже науковий відступ: теорію розбитих вікон вперше сформулювали соціальні психологи Джеймс Квінн Вілсон і Джордж Келлінґ у 1982 році. Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила. Провели навіть декілька експериментів, коли людей провокували на дрібну крадіжку. З поштової скриньки стирчав конверт з прозорим віконцем, з якого виразно проглядала купюра в 5 євро. Експериментатори стежили за людьми підраховуючи кількість крадіжок. У ситуації «порядок дотримано» поштова скринька була чистою і сміття навколо не було. У ситуації «порядок порушено» – або скриньку було розмальовано безглуздими графіті, або навколо валялося сміття. Так от, у ситуації «порядок дотримано» тільки 13% перехожих (з 71) привласнили конверт. Однак з розмальованої скриньки конверт вкрали 27% перехожих (з 60), а розкидане сміття спровокувало на крадіжку 25% людей (з 72)».

У соцмережах щойно натрапила на цікавий приклад розвитку теорії розбитих вікон. Пишуть таке: «Вчора влаштувала соціальний експеримент. На стоянці супермаркету хтось поряд з моєю машиною лишив порожній візочок. За правилами магазину, їх потрібно ставити біля входу після того, як перекладеш покупки до машини.

Хтось явно знехтував правилом. Я трохи відставила візок, щоб не зачепити його, і сіла до машини. Мене розібрала цікавість: що будуть робити люди, які викладатимуть свої покупки й побачать візок, який стоїть на порожньому місці для паркування?

Зовсім скоро до автівки переді мною підійшли дві жінки з дитиною. Вони виклали свої покупки до багажника й одна з них, побачивши порожній візок, підкотила свій і поставила поруч. Щоправда, спершу трохи ніяково озирнулася навколо, ніби шукаючи когось, хто б сказав їй, чи можна тут лишати візочки. Те ж саме зі сміттям. Якщо хтось десь поставить мішок зі сміттям чи коробку, люди автоматично докладатимуть туди своє, вважаючи, що це точка збору сміття. А починається все з одного ледаща, кому було важко докотити візочок 50 метрів до входу, де охорона їх збирає і завозить до магазину».

…Дивний вплив має теорія розбитих вікон на наших переселенців у Німеччині (і кажуть, не тільки там). Типова розмова із ріднею в Україні: «Ніяк не можу влаштуватися на роботу за спеціальністю – заважає мовний бар’єр, — ділиться колишня наша вчителька фізики. – Тутешні старі емігранти дуже не рекомендують згоди на роботу, що зменшує соціальний статус, а мова поки що дається важко». Йдеться тут про розбиті життєві вікна – несподівану втрату домівки, звичних домашніх обставин і традицій (найбільш розповсюджена – «будь-яка праця – почесна»), на фоні чого зниження соціального статусу до рівня прибиральниці, наприклад, призводить за кордоном до негативних наслідків: надалі соціально-кваліфікаційний ліфт буде цим перекрито на віки – такі там традиції…

На нашій вулиці Уманській теж з’явилися непрості двірники. Після шикарного доброустрою алеї, прибиральники прийшли сюди, як з іншої планети: віком до 50, у красивому спецодязі, із сучасним знаряддям (восени були навіть дорожні пилососи), і, не виключаю, — з надлишковими запасами освіти. Місцева двірничиха під час короткого відпочинку на лавці когось активно консультувала телефоном… на тему матаналізу.

Тут прохання не плутати ненормативну лексику з вищою математикою – до цього ми іще повернемося.

Звичайно є багато критики теорії розбитих вікон (нібито, не завжди спрацьовує), але наслідки її дієвості ми ж зустрічаємо скрізь. Є, наприклад, дивні місця щоденних локальних смітників з приблизно двадцятиметровим радіусом від супермаркетів. Саме за цим радіусом закінчуються «наїдки на ходу»: морозива, пиріжків, тістечок, і якщо саме там не встановити урну, — буде смітник. Двірники з освітою і без — це добре вирахували, і якщо не урни, то якісь саморобні замінники тут влаштували.

У зонах відремонтованих тротуарів, нових торгівельних центрів, осучаснених місць загального користування територія стала охайнішою, бо саме ремонт і чистота викликають повагу, свою справу робить і відеоспостереження. А там, де доброустрій поваги не викликає через дурну відданість традиції – воно ж нічиє, — поступово навчаємося справжнього громадського контролю. Досить свіжий приклад – ставок на БАМі в Кам’янському. Охорону території тут здійснює не лише поліція, а й залучені до цієї справи всі, хто займався благоустроєм на громадських засадах: ветерани, у тому числі хлопці з військовим досвідом від Афгану до наших днів, і щонайцікавіше – діти. Побачивши найменше порушення порядку, малі, за чітко встановленим регламентом, відразу ж телефонують дорослим активістам: «Там старий дядько стоїть з вудкою, а недопалки кидає просто в воду! Наша група спостереження – на місці, чекаємо на допомогу. Передаю координати…». Отак.

Тепер повернемося до матаналізу. Цього разу аналізу матюччя, що набуває розповсюдження в усіх сферах діяльності та серед усіх прошарків населення. Тут перше розбите вікно зрозуміти можна – почалася війна, пішов корабель за відомою адресою, а вже за тим ворожим судном понеслося… Йшла якось дорогою за малими зворушливими школяриками: хлопчачі чубчики, дівчачі бантики, яскраві рюкзаки, тихесенький шелест розмов. Та краще б не наближалася, бо у тому тихесенькому шелесті – через слово страшенні матюкливі замінники поняття «відчепись».

Чим затуляти це розбите вікно? На освітніх сайтах є ціла низка порад з приводу протидії дитячій ненормативній лексиці, де з огляду на умови війни й турботу про дитячі нерви рекомендують перенавчати дітей за допомогою смачних – цілком літературних замінників з лексикону національних традицій. Здається, це ми вже проходили, не дуже воно працює.

Нещодавно знайома вчителька молодших класів поскаржилася навіть, що не знає значення певних сучасних зразків обсценної лексики. Прибігла до неї дівчинка у сльозах: отаким от словом її образив сусід по парті! «Що це за слово таке, де ти його узяв? – спитала почервонілого школярика. – Від тата почув…». Отже, сучасне лихослів’я – вже не дрібне і, на жаль, не єдине розбите вікно, та чи можна надійно затулити його саме зараз, не знаю.

Зі сміттям простіше, навіть після бомбардувань у Харкові, Києві, Запоріжжі, Дніпрі сміття прибирають швидко, розбиті вікна й навіть скляні мости, не кажучи вже про дороги й будівлі, відновлюються на очах. А якщо вікна розбиваються у головах? Ризикну припустити, що тут вихід знайдеться природний – настане певна зрілість, і когось врятує кохання, когось – щире співчуття. Кажуть, головне в ситуації з розбитими вікнами в душах та мозках – можливість затулити їх спокоєм. Напевно… ні — обов’язково! цей спокій колись настане…