Сусіднє старовинне селище Карнаухівка під боком у Кам’янського в усі часи залишається гарним ньюзмейкером: там цікаве життя вирує. Шанувальники етнографічної тематики приїздять сюди з усієї України, і Книга відгуків маленького селищного музею (40 кв. метрів) тріщить від захвату гостей. А ще гості чманіють від сучасної Дошки оголошень Карнаухівки (цю інтригу залишимо насамкінець). Староста старовинного селища Тетяна Фріске здійснила мрію про введення у Карнаухівці новітньої для України правоохоронної посади «поліціянт громади», який працюватиме у форматі шерифа. У селищі відновлено Будинок культури й бібліотеку, де завирували гастролі відомих виконавців поруч з місцевими Днями кумів, хусток та фестивалем борщу. Всі новітності гамузом – багато, щось напевне загубиться, то ж зараз — про Карнаухівський QR-код культури.
Наталія Заричанська, директорка Будинку культури селища Карнаухівка
– Я прийняла селищний Будинок культури у 2011 році на запрошення селищного голови Тетяни Василівни Фріске. До цього часу працювала у селищній раді, потім стала на облік до Центру зайнятості, бо не могла знайти роботу самостійно, аж тут виникла ця пропозиція, яка була для мене дуже неочікуваною. «Ви молода людина, тож давайте спробуємо жити, — сказала тоді Т.В.Фріске. – Треба культуру не лише відновити, а й докорінно відремонтувати. Тож приймайте посаду».
– Що саме потрібно було змінити й чим є Будинок культури для Карнаухівки?
– Це місце, куди люди йдуть відпочити душею. А на той час будівля потребувала ремонту, тож треба було розумітися у кошторисах, кресленнях, проєктах, організації відновлювальних робіт, а я за освітою – інженер з промислового і цивільного будівництва, що загалом і дозволило нормально відпрацювати. Освіти у галузі культури не було, і тому певні сумніви існували щодо подальшого розвитку нашого закладу, але виявилося, що мій бойовий підхід саме до інженерних робіт якось сам по собі зібрав коло однодумців, добровільних помічників, ентузіастів, добрих порадників, які й вивели селищну культуру на певний новий рівень. По-перше, ми вирішили, що селище має розвивати для широкого загалу – у масштабах всієї України – власний бренд.
А свою родзинку Карнаухівка має і не одну. І тут девіз «Давайте спробуємо жити» отримав цікаве продовження. До бренду я повернуся трохи пізніше, а зараз продовжу про культуру. Коли я очолила цей заклад, у штаті були бухгалтер та два сторожі. Тож набрали невеличку, але креативну команду, за сприяння голови, тодішніх депутатів селищної ради, благодійників придбали нове обладнання, у тому числі потужний проєктор і навіть створили музей селища. Це була така хатинка під очеретом, яка до цього слугувала складом-сараєм.
Секретарем селищної ради на той час працював Анатолій Бабій, який запропонував: а давайте, перш ніж самим планувати, яким має бути розвиток селищної культури, поспитаємо про це у людей. І ми провели опитування щодо потреб у гуртках і секціях, у заходах та видовищах, у розвитку території на центральній садибі. Цікаво, що саме це опитування і згуртувало людей – вже для конкретного виконання робіт. Захотіли люди й музей.
– Ми лише відремонтували хатинку, а люди почали зносити цікаві речі – і старовинні, і сучасні предмети побуту, до того ж вчителька нашого ліцею №38 Вікторія Плоха, художниця за фахом, власноруч розписала музей під Петриківський розпис. Досить швидко ми зробили великий благоустрій центральної площі. Тоді, напередодні чергових виборів, кандидати в депутати всіх рівнів змагалися у встановленні дитячих майданчиків, ми знайшли розуміння з ними лише за умови, що самі приберемо старі дерева, кущі, чагарники, тобто підготуємо територію.
Команда Будинку культури, селищної ради, школи, дитсадка, бібліотеки разом з групою мешканців згуртувалися, дуже швидко все прибрали й відкрили шикарний дитячий майданчик. Згодом таким же чином вдалося відкрити спортивний майданчик, поставити літню естраду, де до війни ми проводили концертні заходи для дітей і дорослих.
Знайшли ми серед земляків, – а Карнаухівка вміє шукати потрібні зв’язки, – талановитого скульптора Петра Куценка. Коли він побачив, що у рідному селищі так все вирує, все швидко змінюється, то створив для односельців пам’ятник Шевченку, а ще передав чимало своїх робіт для створення художньої галереї. Селищна галерея залишається поки що у мріях на майбутнє, бо у музеї мало для неї місця, але обов’язково вона буде створена.
Минулого року ми подали заявку на обласний конкурс «Етнооселі Дніпропетровської області», неочікуваним результатом якого стало одне з призових місць, отримане Карнаухівкою, завдяки нашому музею та творчим односельцям. І вже цього року за виграні кошти ми проведемо роботи з докорінного відновлення музею і розширення масштабу приймання туристів.
Це обов’язково станеться, бо є вже досвід: першим результатом відновлення Будинку культури стало розширення гастрольної роботи: до нас вже приїздили Віктор Павлик, Петро Чорний з великими концертами, скоро приїде Віталій Лобач. На виступи відомих виконавців приходять і вихованці наших гуртків і студій. Поки що у Будинку культури працює дві вокальні студії – дитяча і доросла, гурток хореографії, є велика група з вивчення англійської мови. Штат маленький, але ми активно залучаємо орендарів, задовольняючи потреби людей.
– Що змінилося в роботі Будинку культури з війною?
– У перші місяці було важко, і люди боялися ходити до Будинку культури, бо бачили у новинах, що вороги часто цілять саме по закладах культури, але за рік люди якось звикли до реалій війни, до того ж зрозуміли, що конче необхідним стало психологічне розвантаження. То ми відкрили терапевтичні тренінги, почали співпрацю з благодійними організаціями психологічної підтримки, працюють у нас і дитяча і доросла групи. Ну і зрозуміло, що активно ведеться волонтерська робота, допомагаємо і військовим, і переселенцям усім необхідним.
– Створення бренду селища Карнаухівка та перемога в обласному конкурсі надали, мабуть, можливостей для розвитку туризму?
– А до нашої етнооселі ще до реконструкції активно приїздили туристи з усіх країв. Ще у середині «нульових» у Т.В.Фріске виникла ідея бренду Карнаухівки на підґрунті нашої зливаної каші. Каша ця навіть була зображена на новому гербі селища, затвердженому селищною радою. А створили герб наші молоді дизайнери-графіки Олександр і Софія Біловус. І згодом, коли ми провели декілька масштабних заходів, то вирішили презентувати бренд зливаної каші на рівні країни – як нематеріальну культурну спадщину, що століттями переходить у нас із покоління в покоління. Це була велика робота, ми зібрали багато інформації від старожилів до сучасних господинь.
На постійній основі, для селищних заходів, презентацій найвищого рівня, туристичних груп згодилася готувати зливану кашу за своїм власним рецептом наша талановита господиня Тамара Морозенко. Згодом весь доробок презентацій ми передали до міської ради, звідти він пішов на область та Київ і зрештою зливана каша Карнаухівки набула дуже масштабного визнання. Разом з Тамарою Морозенко ми їздили в Київ на фестиваль «Культура», де різні області демонстрували свої бренди-родзинки: хліб, борщі, писанки, вишиванки. Карнаухівка готувала свою зливану кашу і виступили ми досить гідно.
Після такого розголосу до нас приїжджали і представники мистецьких шкіл та майстерень, і майстри-кулінари, і просто люди, які цікавляться місцевою етнографією. В області створили книгу рецептів краю, де Карнаухівська зливана каша посіла гідне місце. Ну, а після реконструкції музею очікуємо, що цікавість до нас буде ще більшою. Скоріше б Перемога.
Наталія Іванюженко, завідувачка бібліотеки селища Карнаухівка
– Карнаухівській селищній бібліотеці виповнилося 60 років. І зверніть увагу, у якому дивному приміщенні вона розташована! Загалом уся центральна садиба Карнаухівки – це давні споруди колишньої військової частини. Наш Будинок культури – це так звана «довга казарма», у топоніміці ця стара назва ще залишається, але про її колишнє призначення вже мало хто пам’ятає. А от бібліотека розташована у колишньому військовому штабі, і про минуле цієї будівлі свідчить лише невеличка комірка для господарчого реманенту, де за ознаками фарбування можна судити про те, яким був цей штаб. А ще, коли я ходила до школи, ми дуже любили свою бібліотеку: йдеш додому, сніг по пояс, змерзнеш, то забігаєш до бібліотеки, де була велика піч, що топилася вугіллям; тепло, затишно, і нас завжди радо приймали тут, відігріваючи й тіла, і душі. Зараз читачів залучаємо іншими методами, більш сучасними…
– Ми знаходимося у складі Кам’янської міської публічної бібліотеки, перейшли на новітні цифрові технології, активно працюємо у соцмережах і не менш активно використовуємо штучний інтелект, який допомагає в роботі, зокрема у пошуку інформації, щоб задовольнити запити читачів. Це стосується пошуку книг, дописів, проведення низки заходів.
– Один з цікавих напрямків нашої роботи – народознавство та краєзнавство – користується досить великим попитом. Відомо, що Карнаухівка – це старовинне козацьке селище, і ми цим пишаємося. Тож на прикладі нашої родини моя дочка дослідила родовід (це була багаторічна робота) до 1871 року, — є всі документи, що підтверджують факт проживання у Карнаухівці моїх предків. Ми відтворюємо дерева життя-родоводи, тому що є велике бажання зберегти народні традиції, залишити їх для майбутніх поколінь. Великий постер з родоводом сім’ї Біловусів, що налічує під добрі півтисячі людей (шість поколінь), наразі прикрашає кімнату-світлицю у нашій бібліотеці.
Що ж стосується заходів, то люди самі підказують їх тематику, а далі вже працює наша креативність. В інтернеті є сторінка «Бібліотека Карнаухівки», яка майже щотижня дає певну цікаву інформацію або відеорепортажі про наші традиційні свята, пошуки родоводів, Днів Карнаухівської хустки, вишиванки. Тільки-но на останніх вихідних провели День кумів. Залучаю для заходів друзів, однокласників, односельців, це подобається людям, це зараз як мед для душі.
Нещодавно познайомилася в інтернеті з дуже цікавою людиною, майстринею з художньої фотографії Вікторією Косовою. Вона професійний дизайнер, працює переважною більшістю у сфері IT, а я запропонувала цій жінці створити персональну виставку у нас у бібліотеці. Невеличку рекламу дала на нашому сайті, та була приємно здивована чисельності гостей цього заходу. Побачивши лише з десяток робіт Вікторії, на нашу виставку приїхали фотомайстри із Запоріжжя, Дніпра, я вже не кажу про місцевих гостей. Місця всім не вистачало, тож оглядали галерею робіт талановитої художниці по черзі. А ще ми недавно провели невеличкий та цікавий Фестиваль борщу.
– Якось мені потрапила до рук книжка про традиційні Фестивалі борщу, що проводяться в Опішні, куди з’їжджаються гості й майстри з усієї України. Там опрацьовуються сотні видів борщу, зокрема «залізний борщ», борщ із грушками, копченими сливами, квасолею, рибою. Тому я зібрала якось своїх читачів, презентувала книжку, фільм про фестиваль в Опішні. І ми вирішили провести невеличкий захід у себе, поділитися досвідом приготування борщу. Потім був один з обласних бібліотечних конкурсів, на якому я виграла книгу Євгена Клопотенка «Борщ і до борщу», і згодом зробила репортажі з приготування борщів і за цією книжкою для наших читачів та шанувальників в інтернеті. Відгуків було дуже багато, як і дуже багато виявилося власних креативних рецептів.
– То тепер Карнаухівка має майже повний обідній набір?
– Що Ви маєте на увазі?
– Ну, є бренд зливаної каші, це друга страва. Тепер з’явився борщ з пампушками, залишився лише фестиваль Карнаухівського узвару.
– Так, це правда. Маємо власні старовинні традиції, що як і наші дерева життя – розлогі, з великим розмаїттям доль і професій, намагаємося зберігати й продовжувати. Аби наша культура розвивалася, набувала заслужених гідних масштабів, вона має залишатися живою й сучасною. А живе Карнаухівка завжди цікаво, поєднує свято Маланки й Василя зі смартгірляндами; родовід від царя Панька до наших днів – зі штучним інтелектом; музейну прядильну машину – з сучасним побутовим комфортом; прадавню традицію старших школярок надягати раз на рік вбрання з бабусиної скриньки – з інтерактивними технологіями навчання; старовинні борщі – з суші-ролами; турботливо збережені хустки й сорочки-вишиванки – з художньою галереєю; а традиції гостинності – з постійною допомогою військовим і переселенцям. Такий у Карнаухівці культурний борщ і до борщу. Така тут зливана каша, цікава всій Україні.
… І на завершення. Такої дошки оголошень – на перший погляд, типового стенду на двох стовпах, як у центрі Карнаухівки, я не бачила ніде. Що має бути на дошці оголошень? Безліч паперового непотребу у різних «штилях», почерках, кольорах, з обов’язковими відривними віялами, бо ж сутність одна – купи-продай. У Карнаухівці не так, там на всю дошку – величезний QR– код з посиланням на відповідний сайт селища. І при мені невеличка старенька, запнута у яскраву хустку, оцей QR– код сканувала…
Підготувала Ірина Уварова.
Поліційні Кам'янському районі розшукують 15-річну Кароліну Очеретюк. 23 червня до поліції звернулася бабуся дівчини та…
Родини загиблих героїв та ветеранів з Кам'янського в черговий раз відвідали Дніпропетровську обласну клінічну лікарню…
В Кам'янському у Південному відділі Центру надання соціальних послуг провели захід «Спортивна молодість душі», присвячений…
В ніч на середу, 24 червня, від атак ворожої армії безпілотниками потерпали Нікопольський, Павлоградський та…
Він виріс у родині спадкових металургів, працював ковалем ручного кування на «Дніпровагонмаші», а перші м’язи…
Порядок реалізації спільного з Товариством Червоного Хреста України проєкту щодо надання підтримки окремим категоріям осіб, які…
This website uses cookies.